ку та повітову. Була поліція річкова, Ярморочна, портова, фабрична, заводська. Крім того, були польова та мисливська варти, виборна сільська поліція, поліція, наймана на приватні кошти, і так далі. Різні види поліції залишалися у віданні різних відомств. p> Восени 1906 була створена міжвідомча комісія під керівництвом товариша міністра внутрішніх справ А.А. Макарова. Комісія підготувала ряд законопроектів, які передбачали, зокрема, з'єднанні загальної поліції з Окремим корпусом жандармів. Остаточний проект перетворення поліції був розглянутий і схвалений Радою міністрів у липні 1911 р., за місяць до загибелі П.А. Столипіна. p> Реформа готувалася повільно, довго проходила всі етапи обговорення і узгодження. Наступники Столипіна не могли прискорити цей процес. Законопроекти то вносилися на обговорення до Державної думи, то забиралися назад для доопрацювання. У результаті за чотири місяці до падіння самодержавства Микола II затвердив тільки окремі і самі незначні частини проекту. p> За підтримки Столипіна кількість охоронних відділень зростає. У грудні 1907 їх вже налічувалося 27. Він особливо цікавився їх роботою і постійно заслуховував доповіді начальника столичного охоронного відділення А.В. Герасимова. Полковник Герасимов зарекомендував себе одним з найдосвідченіших жандармських офіцерів. p> Йому вдалося зразково поставити справу в Харківському охоронному відділенні. У найгарячіші дні 1905 р. його перевели до столиці і доручили налагодити роботу Петербурзького охоронного відділення. p> З доповідей начальника Петербурзького охоронного відділення Столипін дізнавався таємницю не тільки революційного підпілля, а й вищого столичного світла.
Одним з каналів конфіденційної інформації, яка стікалася до міністра внутрішніх справ, була перлюстрація, або таємне розтин, приватної та службової кореспонденції.
З точки зору закону порушення таємниці листування було злочином. На практиці вимоги закону не дотримувалися. p> Основне завдання перлюстрації: В«витяг з приватної кореспонденції таких відомостей про державні події, таких заяв громадської думки щодо ходу справ в імперії і такої оцінки дій урядових осіб, які офіційним шляхом майже ніколи не могли бути висказиваеми. (посилання 87) p>
Перлюстратори визнавали, що В«не соромляться ніякими особами, як би воно не було високо поставлені та як би воно не було близьке до особи його величностіВ».
У Росії не розкривали листи тільки двох людей - імператора та міністра внутрішніх справ, але тільки до тих пір, поки він займав свій пост.
Столипін нічого не став міняти в сталій практиці. Більше того, в період його перебування на посаді міністра внутрішніх справ перлюстрація набула особливого розмаху. p> Листи, які потрапляли в ящик столу міністра внутрішніх справ, надходили з так званих В«чорних кабінетівВ». Вони були влаштовані в Петербурзі, Москві, Варшаві, Києві, Харкові, Вільно і Тифлісі. На службу в В«чорні кабінетиВ» приймали тільки найбільш довірени...