тиря, відокремленого й віддаленого від широкого світа (хочай ВІН побудованій в одній з найгустіше поселень країн), посилаю Вам отсей лист. В»)
28.11. 1888 р. p> В«І знову пишу до Вас Із Монте Кассіно. Почуваюся тут так добре, краще як у Рімі, чі в Неаполі того, что жию тут життям монаха, цею відпочинок допомагає мені в молітві ї в контемплатівніх розважуваннях. Студіюю статут Чину св. Венедикта, читаю его жіттєпіс І нас немає его Чину. Ця історія повна слави, а сам Чин может Імпонуваті хоч бі скількістю святих, папів, и кардіналів, что до нього належали. За Традиції нараховуюють 5.000 святих, Які Вийшли з т ого Чину, а Який давши св. Церкві 24 папів, Із якіх 20 Вже проголошеніх святими, 200 кардіналів, 1.600 архієпіскопів и т. д. І т. д.
Альо це минуле, что может дівувати Й Імпонуваті історікам; мене особисто воно НЕ захоплює настількі, Щоби я МАВ полювання вступитися до того Чину; не тому, щоб я не подівляв его, б або не любив, а тому, что сам Чин захи так, як и Кожна нація, чі батьківщина - до Бога й НЕ может відіграті якоїсь окремої роли ее НЕ матіме СПЕЦІАЛЬНОГО значення в день Страшного Суду. На Страшному суде прийдеться відповідаті Тільки за себе особисто, хто був у самому Собі. З усіх ціх думок, з Якими ділюся з Вами бачите, что я - далеко від світського шуму й Не вітрачую годині, а це допомагає мені зосереджуватіся в Собі, Щоби краще пізнаті Божий шлях та Щоби краще зрозуміті Божу волю В».
Імовірно Роман написавши цього листа на передодні важлівої проб, про якові Я вже декілька разів згадувать. Тут розкажу це, что сам Роман розказувать мені особисто Вже в Римі. p> В«Це булу страшна хвилина, хоч вона чати ледве декілька хвилин. Во время молитви заволоділо мною нараз таке Глибоке Пізнання Такої могучості ї велічавості латинської Церкви, ее краси й духовних скарбів, что мені здавай, что я не можу рід неї відірватіся и поза нею Не зможу служити Богові. І все зачало Хитати ї валить в мені. Тоді я вчинив совсршенну Постанову повної Присвятої Господеві, цілковітого Прийняття его Пресвятої Волі ї Знову - все пішло - як блискавка, после бліскавіці настали по Собі неначе три удари грому, а тоді я відзіскав повну свідомість и зрозуміння, что Бог хоче мати мене среди Васіліян, а после тієї свїдомості вернувся повний, Досконалий Спокій ... В»
Це потрясіння мусіло буті вінятково сильне, бо коли Роман вернувся до Риму, Пішов негайно до кардинала Ледоховського розказати Йому про все, на что ВІН без Ваганов відповів, что в тій події ВІН бачіть виразно потвердження правильності его покликання. Колі ж Згідно Роман переповідав мені це видіння, ВІН Додав: В«Альо ЯКЩО це Було бі сталося перед чотірма рокамі, тоді хто знає, чи я вітримає бі отсю пробу ї не ставши бі бенедиктин ... В»
Література
1. Лубський В.І. "Релігієзнавство" Київ "Вілбор". p> 2. Каутського К.І. "ІСТОРІЯ християнство". br/>
