топаді 1985 р. в Тунісі відбувся спеціальний семінар, присвячений питанню розширення лісових масивів і лісозахисних смуг в рамках заходів щодо захисту навколишнього середовища. Були розроблені необхідні рекомендації, а згодом затверджено план захисту лісів та інтенсифікації лісопосадок до 2000 р. На ці цілі планувалося виділити кошти в розмірі 21 млн. динарів.
Відновлення лісів визнано одним з пріоритетних напрямів захисту навколишнього середовища, збереження водних ресурсів та загального економічного розвитку. Десятирічний план залісення країни здійснюється з 1990 року та вже приносить відчутні результати. До 2000 р. планується довести відновлення лісу на площі, що становлять 15% земельних угодій20. Щоб створити до цього терміну нові лісові масиви на 400 тис. га, потрібно щорічно висаджувати дерева на просторах в 30 тис. га, не рахуючи посадок на запустинених землях кормових чагарників і боротьби з ерозією грунту на 1 млн. га. Лише таким чином, як вважають фахівці, можна було б зупинити тривожне скорочення сільськогосподарських угідь через постійного наступу пісків. p> Здійснюючи національну програму залісення, Туніс звернувся до інших країнам - членам Союзу Арабського Магрибу з пропозицією об'єднати зусилля в галузі розвитку лісового господарства, охорони навколишнього середовища та захисту сільськогосподарських угідь від настання пустелі. З питань захисту навколишнього середовища Туніс співпрацює з ООН, яка виявляє готовність розширювати це співробітництво в реалізації національної програми залісення та боротьби з опустелюванням.
Таким чином, поставивши перед собою завдання максимального використання водних ресурсів, уряд Тунісу усвідомлює можливість їх виснаження і одночасно прагне вирішувати на комплексній основі проблеми пошуку нових джерел отримання води, охорони навколишнього середовища, боротьби з опустелюванням, озеленення та регулювання водного балансу. У цьому відношенні влади діють вельми енергійно, що вселяє надію на те, що країні після 2000 вдасться уникнути кризи водного господарства. p> тунис водний ресурс річка
Література
1. Middle East Economic Digest (MEED), L. vol. 40, № 4, 26.01.1996, p. 7;
2. Туніська Республіка. Довідник. М., 1993, с. 278;
3. Реферативний журнал В«Географія зарубіжної Азії і Африки В»(Далі РЖ Географія), М., 1987, № 12, с. 40;
4. The Middle East and North Africa 1996, L. p. 928;
5. MEED, vol. 41, № 5, 31.01.1997, p. 27;
6. РЖ Географія, 1997, № 3, с. 12;
7. Energy Statistics Yearbook 1993, UN, N.Y., 1995, p. 376;
8. MEED, vol. 40, № 4, 24.01.1996, p. 9;
9. MEED, vol. 40, № 1, 05.01.1996, p. 16;
10. MEED, № 9, 28.02.1997, p. 33;
11. MEED, vol. 40, № 1, 05.01.1996, p. 16;
12. Аль-Хуррійа, Туніс, 11.11.1993, с. 7. <В