ку та повітову. Була поліція річкова, Ярморочна, портова, фабрична, заводська. Крім того, були польова та мисливська варти, виборна сільська поліція, поліція, наймана на приватні кошти, і так далі. Різні види поліції залишалися у віданні різних відомств. p> Восени 1906 була створена міжвідомча комісія під керівництвом товариша міністра внутрішніх справ А.А. Макарова. Комісія підготувала ряд законопроектів, які передбачали, зокрема, з'єднанні загальної поліції з Окремим корпусом жандармів. Остаточний проект перетворення поліції був розглянутий і схвалений Радою міністрів у липні 1911 р., за місяць до загибелі П.А. Столипіна. p> Реформа готувалася повільно, довго проходила всі етапи обговорення і узгодження. Наступники Столипіна не могли прискорити цей процес. Законопроекти то вносилися на обговорення до Державної думи, то забиралися назад для доопрацювання. У результаті за чотири місяці до падіння самодержавства Микола II затвердив тільки окремі і самі незначні частини проекту. p> За підтримки Столипіна кількість охоронних відділень зростає. У грудні 1907 їх вже налічувалося 27. Він особливо цікавився їх роботою і постійно заслуховував доповіді начальника столичного охоронного відділення А.В. Герасимова. Полковник Герасимов зарекомендував себе одним з найдосвідченіших жандармських офіцерів. p> Йому вдалося зразково поставити справу в Харківському охоронному відділенні. У найгарячіші дні 1905 р. його перевели до столиці і доручили налагодити роботу Петербурзького охоронного відділення. p> З доповідей начальника Петербурзького охоронного відділення Столипін дізнавався таємницю не тільки революційного підпілля, а й вищого столичного світла.
Одним з каналів конфіденційної інформації, яка стікалася до міністра внутрішніх справ, була перлюстрація, або таємне розтин, приватної та службової кореспонденції.
З точки зору закону порушення таємниці листування було злочином. На практиці вимоги закону не дотримувалися. p> Основне завдання перлюстрації: В«витяг з приватної кореспонденції таких відомостей про державні події, таких заяв громадської думки щодо ходу справ в імперії і такої оцінки дій урядових осіб, які офіційним шляхом майже ніколи не могли бути висказиваеми. (посилання 87)
Перлюстратори визнавали, що В«не соромляться ніякими особами, як би воно не було високо поставлені та як би воно не було близьке до особи його величностіВ».
У Росії не розкривали листи тільки двох людей - імператора та міністра внутрішніх справ, але тільки до тих пір, поки він займав свій пост.
Столипін нічого не став міняти в сталій практиці. Більше того, в період його перебування на посаді міністра внутрішніх справ перлюстрація набула особливого розмаху. p> Листи, які потрапляли в ящик столу міністра внутрішніх справ, надходили з так званих В«чорних кабінетівВ». Вони були влаштовані в Петербурзі, Москві, Варшаві, Києві, Харкові, Вільно і Тифлісі. На службу в В«чорні кабінетиВ» приймали тільки найбільш довірени...
