ципи права, судові рішення і доктрини.
У відношенні національних правових систем міжнародне право виконує наступні основні функції:
координуючу - за допомогою встановлення загальноприйнятних стандартів поведінки суб'єктів міжнародного права;
регулюючу - за допомогою сприйняття державами встановлюваних імперативів правової поведінки;
охоронну - за допомогою можливості звернення держав за захистом порушених прав та законних інтересів у відповідні міжнародні структури;
забезпечувальну - за допомогою застосування світовою спільнотою комплексу заходів (політичних, економічних, правових, військових і т.д.) по відношенню до держави, що дозволяє здійснювати дії в відхилення від загальноприйнятих принципів.
Нормативний правовий акт являє собою виданий в установленому порядку акт уповноваженої на те органу державної влади, органу місцевого самоврядування або посадової особи, що встановлює правові норми (правила поведінки), обов'язкові для невизначеного кола осіб, розраховані на неодноразове застосування і діючі незалежно від того, виникли або припинилися конкретні правовідносини, передбачені актом.
А.В. Малько підрозділяє правові акти залежно від їх природи на такі види: нормативні; правозастосовні; інтерпретаційні, отримані в результаті офіційного тлумачення; акти договірного права.
Сьогодні під верховенством закону в більшості країн розуміють передусім верховенство конституції. Конституцію визначають як центр, ядро ??правової системи, джерело держави тощо Неоднакова юридична сила інших законів породжує проблему їх співпідпорядкованості. Вона доповнюється проблемою співвідношення закону і підзаконних актів, а у федеративних державах - співвідношення нормативних актів федерації та її суб'єктів. Закон може визначатися як з матеріальних, так і за формальними критеріями.
Нормативний договір - це угода двох або більше сторін, яке встановлює, змінює або скасовує правові норми в межах їх компетенції. Такі договори бувають внутрішньодержавними та міжнародними. Вони можуть міститися в нормах права, прийнятих міжнародними організаціями різного виду: універсальних (ООН), регіональних (Рада Європи), спеціалізованих (МАГАТЕ, ВООЗ, СОТ).
Для нормативних договорів, як особливих видів договорів, характерні наступні основні риси:
призначені регулювати найбільш стійкі і типові види суспільних відносин;
полягають у публічних інтересах для досягнення суспільно корисних цілей;
охоплюючи широке коло суспільних відносин, вони носять комплексний характер і можуть виступати в якості самостійних джерел права;
поширюють свою дію на формально невизначене коло осіб;
розраховані на неодноразове застосування;
як правило, не мають фіксованого терміну дії (якщо мова йде про тимчасову передачу повноважень, то нормативний договір носить встановлюваний в певних рамках тимчасовий характер);
містяться в них вимоги обов'язкові для виконання;
продовжують своє загальне дію незалежно від виникнення або припинення передбачених ними конкретних правовідносин;
містять правила поведінки, юридично значимі не тільки для безпосередніх учасників договірних відносин (внутрішнє юридичний вплив), але й для інших осіб (зовнішнє юридичне вплив);
при виникненні спірних ситуацій, пов'язаних з їх виконанням, передбачається спеціальна процедура дозволу юридичного конфлікту, пов'язана з визначенням уповноважених суб'єктів (Конституційний Суд РФ, подібні суди в суб'єктах Російської Федерації - конституційні або статутні).
Федеративної держави, як правило, будуються на основі договору між федеральною владою і суб'єктами федерації. Вони регулюють предмети ведення сторін та їх повноваження.
Під доктриною як джерелом права розуміється наука (теорія, концепція чи ідея), які в усіх без винятку випадках використовуються в правотворческом і правореализующей процесі. У романо-германської правової сім'ї доктрина має першорядне значення, так як протягом тривалого часу вона була основним джерелом права, яке було вироблено в університетах в період XVIII - XIX ст. У літературі зазначається, що відносно недавно з перемогою ідей демократії та кодифікації доктрина поступилася свою першість закону.
право міжнародний природний громадський
3. СИСТЕМА ПРАВА
3.1 Система права та її структурні елементи
Поняттям «система» в будь-якій галузі пізнання визначається якась реально існуюча структурована цілісна...