но-прикладне мистецтво розвинене в тих районах Аргентини, де найбільш сильні індіанські традиції. У кожному з них народні умільці спеціалізуються на якихось певних видах ремесла. Провінція Тукуман славиться своїми барвистими тканими килимами й ковдрами, різноманітними предметами з виробленої шкіри. Від індіанців матако йде поширення не півночі Аргентини виробництво глиняних посудин самої різної форми і розміру - від маленьких горщиків до великих глеків для зберігання і перевезення холодної води. Формоса відома своїми майстрами з плетіння сомбреро. У Пампі поширені вироби з кістки і шкіри. Різноманітної дрібною пластикою культового призначення з дерева, кераміки, кістки, соломи відрізняється прикладне мистецтво провінції Коррієнтес.
Кустарне ремесло продовжує як би дві лінії - індіанську й іспанську. Індіанські прийоми особливо чітко виявляються в гончарстві і плетіння кошиків, сомбреро, циновок і т. Д. У ткацтві використовуються іспано-креольські традиції. Саморобні ткацькі верстати індіанського походження витісняються ускладненими сучасними верстатами з горизонтальною основою. У тому і іншому випадку натуральні барвники (деревна кора, листя, коріння, мінеральні порошки) замінюються більш зручними синтетичними барвниками.
Національний іспанську мову Аргентини в чому відрізняється від іспанської мови самій Іспанії. В Аргентині в нових природно-господарських та етнокультурних умовах іспанську мову збагатився новими словами і оборотами, а також своєрідними смисловими змінами. У національну мову аргентинців увійшло безліч індіанських назв і понять. Пізніше прийшли запозичення з італійської, португальської, французької та інших європейських мов.
Особлива роль у формуванні національного іспанської мови Аргентини, як і національної культури в цілому, належала гаучо. Зображення їх життя стало основною темою специфічної для Аргентини так званої літератури гаучо, що відноситься до однієї з яскравих сторінок аргентинської культури. Збереглися і традиції народних піснярів - пайядоров, без яких і зараз не обходиться жоден обряд в сільській місцевості. Знаменита поема кінця XIX століття «Мартін Фьерро» Хосе Ернандеса про трагічну долю одного з представників гаучо стала найбільш популярною серед такого роду літератури. Цілі уривки і окремі вирази з неї заучували напам'ять, перекладалися на музику. Таким чином, чимала частина лексики і мовних зворотів виразного мови гаучо увійшла в активний словниковий фонд населення Аргентини. У народній аргентинської музиці, піснях і танцях відбився вплив індіанських обрядових мелодій і ритмів, хоча найбільш сильний вплив на них справила музична культура іспанських поселенців. Особливою оригінальністю відрізнялося музичне та усна поетична творчість гаучо. Великою любов'ю користувалися бродячі музиканти-імпровізатори, так звані паядори, оспівували у своїх піснях-куплетах під акомпанемент гітари подвиги гаучо під час визвольних битв. У протяжних і сумних мелодіях гаучо висловлювали свою любов, тугу і самотність. Танці гаучо своєю красою, незвичайною виразністю, як і дивовижне майстерність у верховій їзді, прославили їх на весь світ. У народі широко поширені групові танці. Більшість їх - «Гато» (кіт), «палома» (голубка) - мають живий, енергійний темп. Відомий національний танець «перікон» супроводжується музикою і співом. У індіанських громадах зберігаються і групові ритуальні танці. Серед народних музичних інструментів поряд з гітарою і мандоліною продовжують жити індіанська флейта сику і індіанський барабан культрун. Поширений на північному заході країни, музичний інструмент «ля Каха» веде своє походження від іспанського тамбурина. «Ля Каха» зазвичай супроводжує спів «коплас» (куплетів), особливо під час карнавалу. Причому самі коплас (незважаючи на наявність у них місцевих слівець), як і манера їх музичного супроводу, ведуть початок від іспанських романсів XV - XVI століть.
ВИСНОВОК
У ході виконання курсової роботи були розглянуті досить популярні страноведческие джерела, більшість з них містить актуальну інформацію на сьогоднішній день, особливо періодичні видання та електронні ресурси. З появою електронних періодичних видань набагато полегшується пошук необхідно номера журналу, статті і т.д. Дуже порадували зручністю використання, наявністю великої кількості цікавить матеріалу, різними картами деякі електронні джерела, такі як «Тонкощі туризму», «AirPano», путівник «Arrivo». Але існують деякі мінуси, наприклад, багато хороші енциклопедії, що містять найбільш вичерпну інформації по країні, були написані ще в радянські часи, і, відповідно, їхні дані помітно застаріли, особливо це стосується економічної географії.
Більшість сучасних туристів - досвідчені і досвідчені мандрівники, для яких туризм став формою пізнання світу, його динаміки і різноманіття. Пасивне часу на пляжі, хоча і зал...
