ціоналізовані майже всі великі промислові підприємства. У 1966 р. 228 таких підприємств (5% загального числа цензових підприємств) налаштовувало 74% капіталовкладень і використовувало 68,8% всіх зайнятих у промисловості. Проте дрібні підприємства залишилися в руках приватних власників.
У результаті вищевказаних перетворень держава значно розширило коло своїх економічних обов'язків, наслідком чого стало ще більше посилення впливу влади на суспільство. Крім цього, ще одним результатом стало виникнення так званої В«бюрократичної буржуазіїВ», яка стала ще однією опорою нового режиму. Це своєрідна прошарок бюрократичної верхівки, що виникає в подібних умовах у всіх країнах, використовувала службове становище і можливості в цілях особистого збагачення і поступово перетворювалася на підприємців капіталістичного типу. Так, для представників цього соціального шару, на думку Л.М. Ентіна, характерно активне використання наступних можливостей:
- майже безконтрольне розпорядження державним бюджетом,
- керівництво державними підприємствами, товариствами та компаніями,
- пряме зловживання у вигляді корупції та розкрадань.
А існування значного державного сектора, такого як в Сирії, давало необмежені можливості для зміцнення позицій бюрократії і прискорення процесу обуржуазивания останньої.
Разом з цим фінансові та інші структури, близькі до ісламістів, були позбавлені всіх важелів впливу і значних фінансових можливостей.
Рішучість і жорстокість придушення цих виступів (арешт багатьох релігійних лідерів і артобстріл Великої Мечеті в Хамі в 1964 р.) показала, що баасістскій режим з усією серйозністю усвідомлює небезпеку, витікаючу з боку ісламістів, і сповнений рішучості застосовувати будь-які заходи для боротьби з ними. Причому було ясно, що режим не готовий до переговорів і відноситься до будь-якій пропозиції ісламістів з недовірою, якщо не з ворожістю.
Перейдемо до розгляду основних учасників політичного протистояння владі - фундаменталістських угруповань, що діють в САР.
До середини 60-х рр.. сирійські В«Брати-мусульманиВ» були представлені кількома організаціями, які, вважаючи своєю кінцевою метою повалення баасістского режиму і встановлення ісламської держави, однак розходилися в думці про шляхи досягнення цієї мети.
Самою сильною і впливовою була, природно, традиційна асоціація В«Брати-мусульманиВ». По суті, вона була більше рухом, ніж партією, оскільки складалася з безлічі організацій, які, приймаючи загальне назву і верховенство Верховного наставника, проте зберігали деяку автономію в ідеології і діях.
Найбільш великим з них було Рух Ісламської свободи (Харакена ат-Тахрір аль-Іслямі), засноване в 1963 р. шейхом Абдель Рахман Абу Гудді з Алеппо і що представляє з себе таємне товариство, яке виступає за збройну боротьбу проти уряду після тривалої і ретельної підготовки. Рух користувалося підтримкою влади Саудівської Аравії, куди переїхав згодом ...