януло прогноз соціально-економічного розвитку країни на 2009 - 2010 рр.. за двома варіантами. p> Варіант 1 (Інерційний) передбачав збільшення видобутку нафти (з очікуваного в той час за 2008 р. рівня - 492 млн. тонн) до 497 - 501 млн. тонн у 2009 - 2011 рр.. p> Варіант 2 (Інноваційний) припускав подальший неухильне зростання обсягу видобутку нафти: у 2009 р. - до 503 млн. тонн, в 2010 р. - до 518 млн. т/рік. p> Обидва зазначених варіанту були розраховані при ціні на нафту марки Urals - 112 дол/бар. в 2008 р., при подальшому її падінні до 88 дол - в 2011 р.
Не минуло й півроку, як стало ясно, що зазначені плани розвитку ПЕК Росії зазнають серйозні зміни. p> Стан справ в нафтовій галузі, в першу чергу, визначається цінами на світовому ринку, динаміка яких непередбачувана. Відомо, що в середині 2008 р. вона досягла спекулятивного піку в 147 дол./Бар., А до кінця року звалилася до 35 дол./Бар., або в 4,2 рази. p> Сучасна ситуація на ринку характеризується високим рівнем невизначеності і непередбачуваності. Що буде з нафтовими цінами в перспективі, не зможуть передбачити навіть екстрасенси. У цих умовах нафтовим компаніям практично неможливо скільки-небудь достовірно планувати свою діяльність як на поточний, і так і наступні роки. p> Низькі ціни на нафту на світовому (і російському) ринках в найближчі 2009 - 2010 рр.. можуть викликати ряд стратегічно значущих негативних явищ, а саме:
серйозне зниження обсягів експлуатаційного буріння на разбуріваемих родовищах;
відмова від освоєння нових родовищ, раніше планувалися компаніями до введення;
відмова від буріння низькорентабельних по дебіт нафти свердловин (очевидно, менше 50 т/добу.);
скорочення обсягів капітального будівництва та експлуатаційних витрат на видобуток;
скорочення чинного експлуатаційного фонду свердловин, збільшений висновок у непрацюючий фонд низькорентабельних, малодебітних і високообводненних свердловин;
скорочення обсягів геолого-технічних заходів та робіт по збільшенню нафтовіддачі пластів;
повна зупинка нерентабельних родовищ (до початку зростання ціни на нафту, мабуть - до 60 дол/бар. і більше);
переділ нафтового ринку між його В«акуламиВ» і основними В«гравцямиВ» шляхом поглинання слабких, в першу чергу дрібних і середніх видобувних підприємств.
Повністю нормалізувати ситуацію в галузі не здатне навіть 5-кратне (з 500 дол./тонн до 100 дол./тонн) зниження експортних мит на нафту, оперативно і майже своєчасно зроблене Урядом РФ. Тут необхідне введення нових додаткових податкових послаблень надрокористувачам, а також спрощення недосконалою і забюрократизованою системи управління нафтовидобутком зі боку держорганів, про що неодноразово говорили керівники великих ВІНК. p> Зрозуміло, що всі перераховані вище фактори дуже важливі, але найбільш значущим для збереження видобутку слід вважати підтримання бурової активності російських нафтовидобувних підприємств. p> На жаль, у 2009 - 2010 ...