дповідних країн в режим нееквівалентного зовнішньоекономічного обміну і боргову залежність, політичне, ідеологічне і матеріальне підпорядкування їх національних еліт Результатом такої діяльності стає послідовне зростання ролі ядра світової економічної системи, що включає США, Західну Європу і Японію. Решта світу ділиться на країни, що намагаються стати самостійними центрами концентрації капіталу, виростити своїх світових лідерів (нові індустріальні країни Південно-Східної Азії, Китай, Індія, Бразилія) і прорватися таким чином зі стану периферійної залежності в ядро ??світової економіки, і країни-колонії, фактично позбавлені національного суверенітету і перетворені в резервуар дешевої сировини і робочої сили для транснаціонального капіталу.
На відміну від колоніалізму минулого, державшегося на військовому примусі з боку метрополій, сучасний неоколоніалізм забезпечується самими ж урядами і національними елітами зовні суверенних, але насправді повністю залежних країн. Обтяжені непідйомними боргами, керовані корумпованими урядами, що не мають внутрішніх джерел зростання, значна частина країн Азії, майже всі країни Африки і Латинської Америки приречені на жорстку зовнішню залежність і нееквівалентний економічний обмін.
Останній характеризується втягуванням периферійних країн в пастки сировинної спеціалізації і зовнішньої заборгованості. Об'єктивно національні інтереси кожної країни диктують відповідні пріоритети міжнародного співробітництва. У країнах, що претендують на самостійний розвиток, процеси відкриття національних ринків, залучення іноземного капіталу, міжнародної кооперації утримуються під національним контролем і поєднуються із захистом внутрішнього ринку, обмеженням іноземних інвестицій в життєво важливих для реалізації національних інтересів сферах, підтримкою вітчизняних товаровиробників і стимулюванням підвищення їх конкурентоспроможності , вирощуванням власних підприємств-лідерів, здатних успішно конкурувати і виконувати роль «локомотивів» національної економіки в масштабах світового ринку. При цьому чим більше національна еліта тієї чи іншої країни усвідомлює конкурентні переваги своєї економіки і свої національні інтереси, тим більше у неї можливостей для ефективного використання міжнародної кооперації виробництва в інтересах власного соціально-економічного розвитку. [14] (Малюнок 1)
Малюнок 1 - Прогноз динаміки російського експорту до 2017 року
Подолання постійно відтворюється величезного технологічного розриву між ядром і периферією світової економічної системи вимагає від країн, що розвиваються зусиль щодо підвищення конкурентоспроможності галузей з високою доданою вартістю, що неможливо без відповідних заходів державного стимулювання. Особливе значення має своєчасна концентрація національних ресурсів на становленні ключових виробництв нового технологічного укладу, що дає можливість відстаючим країнам вириватися вперед при заміщення домінуючих технологічних укладів і супутніх їм структурних криз розвинених. Єдиним виходом з відсталості не доганяє розвиток, а є формування нових траєкторій розвитку допомогою концентрації інтелектуального капіталу. Правильне визначення пріоритетних напрямків концентрації національних ресурсів на своєчасному освоєнні ключових технологій п'ятого технологічного укладу дозволило вирватися з периферійної залежності азіатським тиграм - Японії, Південної Кореї, Тайваню....