начення територіального моря застосовується також до всіх островам Російської Федерації. Зовнішня межа територіального моря є Державною кордоном Російської Федерації. Внутрішньої межею територіального моря є вихідні лінії, від яких відміряється ширина територіального моря. На територіальне море, повітряний простір над ним, а також на дно територіального моря і його надра поширюється суверенітет Російської Федерації з визнанням права мирного проходу іноземних суден через територіальне море.
Однак, слід зазначити, що положення Конвенції та зазначеного закону не є панацеєю від усіх проблем, що виникають у зв'язку з питанням про територіальному морі та внутрішніх морських водах.
Зокрема, розпад СРСР і утворення на його території нових незалежних держав породили ряд проблем, пов'язаних з правовим статусом і режимом використання окремих категорій морських просторів у Чорноморсько-Азовському басейні, а також їх делімітацією. Зокрема, до таких слід віднести питання правового статусу та режиму використання Азовського моря і Керченської протоки.
У Концепції формування системи забезпечення інтересів Російської Федерації у прикордонній сфері (затв. рішенням Державної прикордонної комісії від 28 січня 2005 року) в ч. 1 гл. V зазначено, що важливим напрямом формування системи забезпечення інтересів Російської Федерації у прикордонній сфері є вирішення проблем територіального розмежування Російської Федерації з суміжними державами і завершення міжнародно-правового оформлення Державного кордону на всьому її протязі .
Очевидно, що стрижневе значення для всієї прикордонної діяльності має поняття державний кордон raquo ;, яке й має зумовлювати сенс і зміст названої діяльності, а з числа федеральних законів, опосредствующих прикордонну діяльність, першорядне значення має Закон Російської Федерації від 1 квітня 1993 N 4730-1 Про Державну кордоні Російської Федерації (далі - Закон про кордон). На підставі ст. 1 Закону про кордон Державний кордон Російської Федерації є лінія і проходить по цій лінії вертикальна поверхня, що визначає межі державної території (суші, вод, надр і повітряного простору) РФ, тобто просторовий межа дії державного суверенітету РФ.
Слід нагадати, що на підставі ст. 4 (ч. 1) Конституції Російської Федерації суверенітет РФ поширюється на всю її територію. Тим часом виникає питання про відповідність положень ст. 1 Закону про кордон нормам міжнародного права, Конституції РФ і реаліям сьогоднішнього дня. Визначення території Росії міститься в ст. 67 (ч. 1) Конституції РФ, де сказано, що вона включає в себе території суб'єктів РФ, внутрішні води і територіальне море, повітряний простір над ними. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Договору між Російською Федерацією і Україною про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки, підписаного в місті Керчі 24 грудня 2003, Азовське море і Керченську протоку визнані внутрішніми водами Росії і України. Федеральним законом від 22 квітня 2004 N 23-ФЗ Про ратифікацію Договору між Російською Федерацією і Україною про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки названий міжнародний договір ратифікований і став складовою частиною правової системи Росії. Згідно з п. 1 ст. 2 Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 р держава володіє суверенітетом над своїми внутрішніми водами. Таким чином, в Азовському морі і Керченській протоці склалася правова ситуація, коли державного кордону немає, а суверенітет Росії є.
Азовське море в силу свого географічного положення та відповідно до норм міжнародного морського права мало статус внутрішніх вод СРСР. Необхідно враховувати, що географічно Керченську протоку є складовою частиною Азовського моря. Найменша ширина Керченської протоки становить близько 2 миль, що і стало визначальним фактором для оголошення акваторії Азовського моря відповідно до норм міжнародного морського права внутрішніми водами СРСР. Освіта двох суверенних держав - Російської Федерації та України - змінило правовий статус Азовського моря і Керченської протоки. Його визначення в даний час є прерогативою Росії та України.
Керченську протоку, що омиває береги Краснодарського краю і Криму, протяжністю 22 морські милі (40,7 км) має два судноплавних шляху, придатні для проходу суден з Чорного в Азовське море: а) Керч-Єнікальський канал ( далі - КЕК), довжина якого становить 20,8 милі, ширина 120 м, придатний для проходу суден з осадкою до 8 м; б) фарватери N 50 і 52 придатні для проходу суден з осадкою до 3 м.
Канал споруджений Росією в 1874 г., його довжина становила в той час 18,9 милі. В даний час являє собою основний судноплавний шлях Керченської протоки. У зв'язку з припиненням існування СРСР і утворенням незалежних держав - Росії та України, остання в односторонньому порядку перевела Ке...
