войну навесні 1700 р. Король датській увійшов у Голштінію (союзник Швеции), а Август II - у Ліфляндію, де розпочав облогу Риги.
Молодий (народився 1682 р.) шведський король Карл XII, один з візначніх полководців свого годині, розроб план Розгром своих протівніків поодінці, короткими несподіванімі ударами. У травні 1700 р. Карл на чолі 20-тісячної АРМІЇ Раптена вісадівся в Данії и Незабаром з боєм підступів до Копенгагена. Датській король Фрідріх IV змушеній БУВ підпісаті договір (Травендальській світ), за Яким Данія зобов язалася відмовітіся від союзу з Росією та королем польським и відшкодуваті Військові витрати Швеции, а такоже признал незалежність Голштінії. Це Було 8 серпня 1700 р., А 9 серпня, що не знаючи ще про поразка Данії, Петро І проголосують войну Швеции.
Московське військо перейшло кордон и Почаїв облогу шведської фортеці Нарви, но Карл Швидко перекинувши свои Військові сили в Прибалтику и 19 листопада 1700 р. несподівано напавши на московський табір. Московське військо Було Розбите вщент. Карл XII решил, что з Петром покінчено, и повернувши свои Головні сили проти третього, як здавай Йому, найнебезпечнішого учасника коаліції - Августа II [35, с.43].
Україна змушена булу взяти активну участь у війні Зі Швецією. Це Було наслідком політічного становіща України, створеня Переяславська договором 1654 р. ї Коломацькою угідь ї, головне, визначене Було реальним співвідношенням сил на сході Европи. Щоправда, певні кола української старшини й купецтва були зацікавлені в інтересах розвітку зовнішньої торговли у вільному віході до портів Балтійського моря, обмінаючі теріторію Речі Посполитої. До того ще в інтересах української політики Було відвернуті уваг Московщини від кримсько-Чорноморського справ и скеруваті московсько агресію в Іншому Напрямки. Характерно, что во время перебування в Москве на качану 1700 р. Мазепа «нас нудить на шведа» (хоч и радить зачекаті з ЦІМ, поки буде уклад догоду з туреччина), як доповідав Петрові фельдмаршал и адмірал Ф.Головін, керівник зовнішніх справ Московщини й Майбутній Головнокомандувачем московської АРМІЇ [17, с.4].
З самого качану Війни українське військо вірушіло на Північ. Спочатку Пішов Полтавський полк (на чолі з полковником І. Іскрою) за ним - Чернігівський полк (на чолі з полковником Ю. Лизогубом) з артілерією. Трохи Згідно до них прієднався Ніженській полк на чолі Зі Своїм полковником и наказним гетьманом І. Обідовськім. Крім того, доля у поході взяли два охоче (сердюцькіх) полки (Д. Чечеля й Федька). Однак козацьке військо НЕ встігло дійті до Нарви и долі у Битві не брало. После того воно стояло коло м. Печер Псковськіх (Печерський монастир).
Охотніцькі полки й півторі тісячі вібірніх козаків Чернігівського полку на чолі з наказним полковником Яковом Лизогубом були послані до Чудського озера. Козаки відбілі шведський напад на Гдов и переслідувалі шведів, спустошівші прікордонні шведські володіння.
На качану 1701 р. (Раптово помер Обідовській, и козацьке військо повернуло на Україну. Лише Обидва охотніцькі полки й невелика частина козаків залиша в Печеров, Незабаром відбівші напад на них шведського загону полковника Шліппенбаха.
Успішні Дії українського війська в кінці 1700 - на качану 1701 р. були немовби прелюдією до кампанії 1701 р., яка розгорнулася для московського війська й доста...