ного теплообміну з атмосферою і витратою за рахунок радіаційних умов. Внаслідок високого альбедо поверхні радіаційний баланс більшу частину року негативний, і лише протягом 3 літніх місяців прихід радіаційного тепла переважає над витратою, тоді як надходження тепла з атмосфери, принось-
мого щодо теплими циклонами, відбувається протягом 9-10 місяців у році. Лише в короткий період абляції радіаційний теплопріход до поверхні є переважаючим, і танення снігу і льоду на 75% йде за рахунок радіаційного тепла і на 25% - за рахунок турбулентного теплообміну з повітрям.
У верхніх частинах льодовикових покривів, складених з поверхні снігом і фірном, танення має місце, але стоку талих вод не відбувається - вони просочуються в фірн і знову замерзають, а виділяється при цьому тепло йде на прогрівання льодовикової товщі. Вниз по схилах крижаних куполів і вивідних льодовиків абляція поступово збільшується. Середня багаторічна величина поверхневої абляції на архіпелазі становить від 30-35 до 45-50 г/см 2 на рік. Мак-мально спостережень величина сумарною річною абляції дорівнює 250 г/см 2 . Однак основну статтю витрати льодовиків Землі Франца-Йосипа становить відкол айсбергів і морська абразія спускаються до моря крижаних берегів, сумарна протяжність яких сягає 2655 км. За приблизним розрахунком, з 1 км фронту вивідних льодовиків на о. Гукера витрачається до 2 млн т льоду на рік, а з малорухомих країв льодовикових покривів - до 0,2 млн т льоду на рік. По самому приблизним підрахунком сумарний річний витрата льоду за рахунок відколу айсбергів і морської абразії на Землі Франца-Йосипа складає 2,5 млрд м 3 , або 2,3 млрд т.
В
На льодовиках Землі Франца-Йосифа гляціологи виділяють наступні зони льодоутворення: сніжно-крижану (імовірно), холодну фірнових, крижаного харчування та абляції. Найбільш поширена холодна фірновая зона, яка займає 70% загальної площі області харчування льодовиків архіпелагу. У цій зоні перетворення снігу в фірн і лід відбувається протягом декількох років і завершується на глибині 15-20 м. Розташована нижче крижана зона займає інтервал між холодною фірнової зоною і верхньою межею області абляції. Таким чином, верхня межа крижаний зони збігається з фірнової лінією, а нижня - з кордоном харчування. Цією зоною зайнято близько однієї третини площі області харчування архіпелагу. У цілому ж вся область живлення на Землі Франца-Йосипа становить 44% від загальної площі заледеніння, а 56% припадає на область абляції.
Верхні горизонти льодовикової товщі в межах холодної фірнової зони відчувають часткове прогрівання за рахунок повторного замерзання талих вод, і тому температура тут вище, ніж в розташованій гіпсометричні нижче зоні крижаного харчування. Так, за спостереженнями на куполі Чюрльоніса (о. Гукера) у межах холодної фірнової зони температура льоду на глибині 9 м і більше стійко трималася -3 В°, а в зоні крижаного живлення на тих же рівнях була -10 В°.