робітництво із зарубіжними країнами їй доводиться розвивати, спираючись на деформовану структуру матеріального виробництва, гіпертрофія важкої індустрії поєднується з нерозвиненістю сільського господарства, легкої та харчової промисловості. Зазначені деформації зумовлюють структуру зовнішньоторговельного обміну країни. За останнє десятиліття промислове виробництво помітно «поважчав» за рахунок збільшення в ньому частки ПЕК і металургії та зменшення частки машинобудування та галузей, що працюють на внутрішній ринок. Не в останню чергу це пов'язано з затребуваністю продукції базових галузей на зовнішньому ринку і нездатністю вітчизняних виробників споживчих товарів витримувати зарубіжну конкуренцію навіть усередині країни. У структурі виробництва нові сучасні галузі мікроелектроніка, інформатика, біотехнології займають незначне місце. [15]
У Росії зосереджено 13% світових розвіданих запасів нафти, 36 природного газу, 12% вугілля та відповідно 15% і 31% світової нафто-і газовидобутку. У результаті зростання експорту і скорочення видобутку мінеральних ресурсів експортні квоти Росії по сировині досягають значних розмірів, а по енергоресурсах в основному перевищують середньосвітові (газ 32,3% у Росії і 21,3% у світі; вугілля відповідно 13,5 і 12,9 ; нафтопродукти 26,1 і 20; електроенергія 4,4 і 2,4%). Очевидно, що в найближчій перспективі у Росії немає серйозної альтернативи масштабному експорту мінерально-сировинних ресурсів. Ресурсний потенціал не представляється конкурентною перевагою, достатнім для зміцнення позицій країни у світовому господарстві.
У середині 90-х років Росія вийшла на 2-е місце в світі серед експортерів продукції чорних металів, стала лідером з експорту алюмінію (25% світового експорту), нікелю (20%), міді (11 %). В цілому обробні галузі, як і галузі ПЕК, приносять країні приблизно половину валютних надходжень. У вивезенні обробних галузей на зовнішній ринок переважає низькотехнологічна (55%) і среднетехнологічную (43%) продукція, а на наукомісткі вироби припадає всього 1,51%. [16]
Ще одна конкурентна перевага Росії - трудові ресурси. За оцінкою швейцарського інституту Бери, щорічно проводить дослідження якості робочої сили в різних країнах, Росія знаходиться в середині другої десятки з обстежуваних інститутом 49 країн за рівнем кваліфікації робітників, маючи 53 бали з 100 можливих. Це сприятливий ресурс в боротьбі за місце на міжнародних ринках. Правда, всупереч поширеній думці про дешевизну російської робочої сили, співвідношення заробітної плати та продуктивності праці російських робочих програє аналогічного?? Оказатель в багатьох країнах, складаючи 1/5 максимального рівня. Трудова дисципліна оцінюється в 1/3 максимального рівня. Основна маса російської робочої сили, за винятком працівників ВПК, може широко використовуватися головним чином у виробництві нескладних трудомістких видів продукції. [17]
На світових ринках наукоємної продукції цивільного характеру частка російських виробів становить 1%. Для порівняння: на частку США припадає 36%, Японії - 30% цих ринків. Особливо небезпечно відставання в таких галузях, як інформатика, електроніка, зв'язок, яке склалося ще в минулі десятиліття, в тому числі через існуючого розриву між цивільним і військово-промисловим секторами економіки.
Російська економіка в даний час залишається значною мірою реформованої, перехідною, не закін...