від. Звичайно, господарям це не подобається, навіть більше, вони ненавидять цю маленьку купку працівників, що не дають їм обманювати робітників і ведуть темну, підпільну політику до розвалу контролю.
Але ні, панове фабриканти, навряд чи вам вдасться порушити цю організацію, адже це дітище робітників, це їх остання опора і захист В»*.
У Костромі представники контрольної комісії дізналися, що всі яковлевские фабрики включені в список підприємств, що підлягають націоналізації і чекати її недовго.
Контрольної комісії все ж вдалося скоротити вдвічі термін зупинки фабрик влітку, справити вдалий обмін лляного товару на бавовняну мануфактуру і хліб.
У липні була монополізована текстильна торгівля. Відтепер усі тканини повинні були передаватися Центротекстиль, який і оплачував товар. Яковлевским фабрикантам, завдяки клопотанню і допомоги фабричних організацій, вдалося швидко передати свій товар Центротекстиль, що дозволило видати зарплату робітникам.
Літо вісімнадцятого року не принесло полегшень: як і раніше не вистачало хліба, палива, сировини. Організовані на фабриках комітети бідноти і продовольчі загони лише на час полегшили продовольчу кризу. Під час зупинки фабрик більшість робітників перевели на будівництво залізної дороги Середа - Плесо.
У цей важкий час у житті яковлевских фабрик сталося важлива подія: 6 вересня була створена партійна ячейка. Голова осередку А. С. Яблоков і секретар В. В. Крючков писали в ЦК РКП (б):
В«У селі Яковлевському Іваново-Вознесенської губернії організувалася група комуністів, а тому просимо вас постачати нас літературою і повідомляти про свої партійних з'їздах В»*.
У комірці спочатку було одинадцять чоловік. Через місяць в ній налічувалося 24 комуніста. Крім агітаційної роботи більшовики займалися організацією комітетів бідноти і продовольчих загонів, постачанням фабрик сировиною та збутом готового товару. 28 червня по декрету Раднаркому вся текстильна промисловість Костромської губернії перейшла у власність республіки. Серед дев'яти націоналізованих фабрик - три були яковлевские.
Для приймання фабрик від колишніх власників губсовнархоза створив спеціальну комісію і розробив інструкцію для докладного ознайомлення з станом націоналізованих підприємств.
Півтора місяця тривала ця робота і тільки у вересні районтекстіль, організований з текстильного відділу раднаргоспу, почав створювати фабричні управління, які і повинні були керувати виробничої, технічної та фінансово-економічною діяльністю. Колишні фабрики Дороднова, Симонової і Сидорова стали називатися відповідно Третя, Четверта і П'ята костромські республіканські мануфактури,
18 вересня яковлевским фабрикантам оголосили, що їхні фабрики переходять до держави без викупу. Дороднова і Симонова відразу ж припинили всяку участь у роботі фабрик, більше того, почали підбивати службовців, щоб ті не допомагали робочим. І деякі з них, ще по стародавней звичкою, не могли перечити господарям і припинили роботу. Через це довгий час Третя і Четверта фабрики не могли звести баланси за минулий операційний рік. p> М. Сидоров поводився більш покладливо, ніж Дороднова і Симонова. Він умовив всіх службовців залишитися на фабриці. p> 6 жовтня на колишній фабриці Сидорова обрали правління. На перших порах правління не стало нічого переробляти, перебудовувати. Вирішили поки зберегти старий порядок управління. Але, щоб звільнитися від постачання продовольством, лабаз передали продовольчий відділ Яковлевского Раддепу.
Засідання правління проходили щодня. Усі питання вирішувалися швидко. На одне із засідань прийшов М. Сидоров і попросив залишити його на фабриці в будь-якій посаді, при будь-якій оплаті, пояснюючи, що у фабрику він вклав всі свої сили, все своє життя, і що йому буде обтяжливо бачити або знати, що фабрика розвалюється і пропадає.
Через два тижні, після узгодження з районтекстілем, М. Сидорова запросили працювати на фабрику консультантом при управлінні, хоча і побоювалися, що він може розладнати роботу, або, гірше того, влаштувати аварію. Але запрошення було частково і вимушеним, оскільки ВРНГ все ще не затвердив правління фабрик і ніхто з його членів не мав права підписувати чеки та інші грошові документи. Причому щоразу банк видавав гроші тільки колишньому власникові в присутності члена правління фабрики, що мав спеціальний мандат, підписаний комісаром праці Костроми.
Районтекстіль затвердив Сидорова консультантом правління. Тимчасово залишилися на своїх фабриках Н. Симонов і А. Дороднов.Сідоров виконував охоче будь-яку роботу: розробляв калькуляції нової вартості товару, спостерігав за лікарнею, допоміг влаштувати дитячі ясла у своєму колишньому будинку. І все ж його намагалися не упускати з уваги, хоча розуміли, що при потребі колишній господар може влаштувати будь-яку капость і, звичайно ж, не своїми руками. Грошей у нього чимало, та й старі дружки ще перевелісь.Дороднов пропрац...
