ював на фабриці близько 2 років.Він працював у відділі по заготівлі льону.
З перших днів листопада почалися перебої з пряжею, особливо високих номерів. Вирішили скоротити робочий тиждень на один день, використавши його для вивезення дров.
І. І. Князятова терміново відрядили в Центро-текстиль, щоб з'ясувати, які тканини користуються зараз найбільшим попитом? Центротекстиль було запропоновано припинити вироблення камчатного і ажурного товару, і перейти на простіші сорти. Припинявся випуск саме тих виробів, якими славилися яковлевские фабрики. Але час був такий, що доводилося більше думати не про славі, а про потреби країни, молодої Червоної Армії, якій було потрібно багато простого полотна.
Однак точний облік льону, пряжі, палива та інших матеріалів показував, що фабрики можуть працювати без зупинки тільки до нового року.
Щоб уникнути повної зупинки фабрик, вирішили скоротити виробництво. Якщо на інших підприємствах губернії в цей час відбувався стихійний відлив робітників у село - не вистачало продовольства, то на яковлевских фабриках цього не було, так як більшість робітників жили в селах. Щоб підтримати робітників, не пов'язаних з селом, Рада робітничих депутатів, який напередодні був об'єднаний з Радою селянських депутатів, ухвалив: В«на користь Яковлевского пролетаріату зібрати з усіх дворів по одному пуду жита з душового наділу В». Всього зібрали тисячу пудів. Крім цього в продуправе було триста пудів жита і чотириста пудів макухи. Ці запаси дозволили тримати пайок на колишньому рівні - сім фунтів борошна на їдця на місяць.
Незважаючи на скрутне становище, люди працювали на рідкість самовіддано. Свідомість, що вони господарі життя і тепер тільки від них залежить, як жити, якою стане країна, наповнювало всіх небувалим ентузіазмом.
Настав 1919. Фабрики продовжували працювати з неповним навантаженням. ВРНГ затвердив правління фабрик і допоміг отримати півтори тисячі пудів пряжі з Костроми і Ростова. Цієї кількості пряжі могло
вистачити тільки до весни, і правління почали заздалегідь шукати пряжу, щоб не допустити зупинки фабрик.
Незабаром скінчилося паливо для котелень. Правління і фабричні комітети звернулися в районтекстіль з проханням зупинити фабрики на місяць для заготівлі і вивезення дров. Зупинку дозволили з 11 лютого. Майже всі робочі вийшли на заготівлю та вивезення палива. Спеціальні агітаційні загони виїхали в села і вмовляли В«лошадний селянВ» допомогти фабрикам. Усіма роботами керувало бюро, організоване для постачання фабрик паливом.
Але й після вгамування В«паливного голодуВ» роботи тривали недовго. Рівно через місяць, 11 квітня, на Костромській конференції представників профспілкових організацій було прийнято рішення зупинити всі текстильні фабрики з 17 квітня до 1 серпня В«згідно декретів і розпоряджень Всеросійського Ради профспілки текстильників і Головного управління текстильних підприємств В». Головна причина зупинки фабрик - недолік продовольства для робітників. Так, за березень пайок вже складав всього п'ять фунтів борошна на людину.
Весняна бездорожіца ще більш ускладнила пошук продовольства. На купівлю хліба у селян по вільним цінами були витрачені останні гроші. Яковлевський виконком Ради депутатів просив Середского повітовий комітет партії терміново допомогти в настільки критичному становищі.
Яковлевські фабрики працювали до десятого травня. Потім приступили до консервації. Все обладнання було вичищено і змазано. На фабриках залишили тільки ремонтників, агентів по закупівлі льону і бельщіков напрацьованого товару. Але В«білкаВ» йшла в основному лугова. Частина робітниць перевели на пошиття солдатського білизни по замовленнях Костромського відділу військових заготовок. Більшість робітників розійшлися по своїх селах. З огляду на те, що звільнення було тимчасовим, робітники були зобов'язані раз на тиждень проходити реєстрацію на своїх фабриках.
20 червня профспілка яковлевских робітників і фабричні комітети вирішили продовжити роботу фабрик. У Головне управління текстильних підприємств їдуть представники яковлевских фабрик В«для ісходатайствованія дозволу на право використання опечатаній на фабриках нафти, необхідної для пуску двигунів - дизелів В».
Після націоналізації на фабриках залишався приблизно річний запас моторної нафти - натурала і мазуту. Витрачали їх дуже економно, а коли фабрики Костроми виявилися без моторного палива, тільки одна Василевська фабрика відправила в Кострому 23 тисячі пудів нафти і мазуту.
Робота почалася у вересні. Літній час було використано для заготівлі дров, сировини і продуктів.
Знову обрані правління фабрик, в які тепер входило по три людини, оголосили професійну мобілізацію для робітників і службовців від 18 до 40 років. Це дозволило швидко укомплектувати фабрики необхідною кількістю робітників. Через нестачу пряжі фабрики пускали в роботу поступово: бельной від...
