б. У січні-жовтні 2010 р. обсяг валового внутрішнього продукту склав в поточних цінах 130900000000000. рублів і збільшився в порівнянні з січнем-жовтнем 2009 р. в зіставних цінах на 6,8%. Прогнозом на 2010 рік відповідно до Указу Президента Республіки Білорусь від 7 грудня 2009 г. № 595 передбачено його зростання на 11-13%. Питома вага у ВВП доданої вартості промисловості склав 27,8%, сільського господарства - 8,3%, будівництва - 10,8%, транспорту та зв'язку - 9,3%, торгівлі та громадського харчування - 11% [14]. Значно знизила рівень бідності підвищилася купівельна спроможність населення [Додаток А, Таблиця А4] і зберегла широке охоплення населення базовими освітніми та медичними послугами. Це досягнуто без істотного збільшення нерівності в доходах. Прийняті напрямки соціально-економічного розвитку сприяли більш ефективному підтримання життєвого рівня і скорочення бідності в порівнянні з рядом інших країн з перехідною економікою [15, с.221]. p> Сьогодні найбільш важливими соціальними проблемами в республіці є: підвищення рівня життя населення, усунення бідності, зростання доходів населення, забезпечення зайнятості населення (у 2009 безробіття становило 0,9% (при завданні 1,1-1,2), зараз рівень безробіття становить 0,8% (програмними документами передбачено 1,2-1,4%)), охорона і безпека праці (у березні 2009 року створено Республіканський центр охорони праці Міністерства праці та соціального захисту Республіки Білорусь), соціальний захист непрацездатних і малозабезпечених громадян та їх сімей (продовжує роботу програма державної адресної соціальної допомоги Гаспе), державне регулювання соціальної сфери [16, с.4-5]. Своєчасне їх рішення буде не тільки сприяти більш повному включенню всього населення в ринкові реформи, а й дозволить самому процесу переходу надати соціальну спрямованість і тим самим реалізувати його кінцеві цілі - створення сприятливих умов та забезпечення високої якості життя для кожної людини, родини, населення в цілому [16, с.4].
Проведення макроекономічних реформ, поступова відміна субсидування, в тому числі перехресного субсидування, припускає перебудову соціальної політики, що забезпечує перехід від моделі державного патерналізму до ринкової моделі, заснованої на соціально-економічної відповідальності працездатних членів суспільства, вироблення нових механізмів адресного соціального захисту, пом'якшуючих негативне вплив ринкових реформ.
Ця модель (назвемо її субсидіарної) припускає:
1) забезпечення доступності і безоплатності для всіх громадян основних базових мінімальних соціальних послуг, насамперед, у освіті та охороні здоров'я;
2) перерозподіл соціальних витрат держави в користь найуразливіших, малозабезпечених груп населення при одночасному скороченні допомоги забезпеченим сім'ям;
3) надання працездатним громадянам можливості своєю працею і підприємництвом забезпечувати своє і сімейний добробут за рахунок збільшення доходів;
4) скорочення бідност...