тор, поки вони повністю не вичерпали своїх потенційних можливостей. Нові, більш розвинені за своїм змістом економічні виробничі відносини не можуть з'явитися раніше, ніж будуть підготовлені відповідні матеріальні передумови, тобто буде досягнутий певний рівень продуктивності праці людини, що є об'єктивною основою процесу формоутворення власності.
У країнах, де утвердилася командно-адміністративна система, в структуру господарства силовим методом впроваджувалася суспільна власність без відповідної зв'язку з станом продуктивних сил. Це і визначило загальну нестабільність створеної на таких засадах економічної системи.
Аналізуючи питання історизму приватно-підприємницької форми власності капіталу, яка визначає структуру і основну спрямованість розвитку всієї системи суспільно-політичних, соціальних та виробничих процесів, слід пам'ятати про складні й суперечливі процеси, що відбуваються у механізмі реалізації приватної власності у зв'язку з розвитком на основі досягнень технологічної революції елементів постіндустріальної структури виробництва. Так, інформатика перетворюється на провідну ланку виробничого процесу, а сама інформація - у форму багатства, домінуючий об'єкт власності. На цій грунті формується духовна власність суспільства, що дає поштовх нагромадженню його інтелектуального потенціалу. На відміну від власності на упредметнені засоби виробництва духовна власність не може розвиватися на суто приватній основі.
Інформації притаманні риси як товару, поступово перетворюється на головний виробничий ресурс постіндустріального суспільства. З одного боку, як носій вартості інформація є об'єктом купівлі-продажу і в цьому відношенні мало чим відрізняється від звичайного товару - послуги, який є об'єктом приватної власності. У країнах, які стають на шлях розвитку в напрямку постіндустріального суспільства, посилюється конкурентна боротьба за володіння інформацією. Більше того, відбувається процес її монополізації, перетворення на безпосередній об'єкт приватної власності, інститут економічної влади. Відповідно формується новий соціальний прошарок людей - власників інформації. Для захисту інтелектуально-інформаційної власності приймаються відповідні законодавчі акти і встановлюються спеціальні правові норми.
З іншого боку, інформація стимулює і зворотний процес - не зміцнення, а навпаки, знецінення відносин приватної власності. Це пов'язано зі специфікою споживчого використання інформації як товару. На відміну від звичайного товару інформація у процесі виробничого споживання не зникає. При продажі не вона відчужується від свого власника. Останній позбавляється лише повної монополії на її використання. Він може продати її вдруге. Те ж саме може зробити і покупець.
Американський учений О. Тоффлер зазначає, що для індустріального суспільства головним натурально-речовим елементом у структурі власності була власність на землю, споруди, заводи, машини, засоби ...
