о від їх довжин. p align="justify"> Для розділення хвиль різної довжини зазвичай застосовують небудь спосіб розкладання (див. розділ 5.1) світла складного випромінювання в спектр (див. далі у розділі 4.1.3). У разі видимого світла для цього можна скористатися призмою або дифракційної гратами span> .
В
Рис. 4.1. Діапазони електромагнітного випромінювання. Видиме випромінювання. br/>
4.1.1 Стан питання про колір тіл до досліджень Ньютона
Питання про причину різного забарвлення тел займав людини давно. Багато було спостережень у розпорядженні дослідників, і життєвих, і наукових, але аж до робіт Ньютон (що почалися близько 1666) в цьому питанні панувала невизначеність. Вважали, що колір є властивість самого тіла, хоча люди бачили, що колір сильно змінюється в залежності від часу дня і умов освітлення. Була думка, що кольори виходять як В«сумішВ» світла і темряви, тобто змішувалися два істотно розрізняються поняття - колір і освітленість (див. розділ 5.2). З незапам'ятних часів спостерігалися чудові (райдужні) кольору веселок і навіть було відомо, що освіта веселки пов'язано з освітленням дощових крапель. Так, французький фізик Рене Декарт (1596-1650) спостерігав штучну веселку на водяного пилу фонтанів і провадив досліди з отримання веселки зі скляними кулями, наповненими водою. В 1637 р. Декарт пояснив форму і кутові розміри веселки на небесному зводі, але причини кольорів веселки і їх послідовності йому залишилися неясні. Точно так само була всім добре відома гра квітів у гранованих алмазах і скляних призмах. br/>
4.1.2 Відкриття Ньютоном дисперсії світла
Ньютон звернувся до дослідження квітів, спостережуваних при ламанні світла, у зв'язку зі спробами удосконалення телескопів. Прагнучи отримати лінзи можливо кращої якості, Ньютон переконався, що головним недоліком зображень є наявність забарвлених країв. Досліджуючи фарбування при ламанні, він зробив свої найбільші оптичні відкриття. <В
Рис. 4.2. Розкладання світла в спектр внаслідок дисперсії при проходженні через призму (досвід Ньютона). Залежність показника заломлення речовини від довжини світлової хвилі. br/>
У своїй праці В«ОптикаВ», що вийшов в 1704 р., він опублікував результати своїх дослідів (1671-1672) розкладання за допомогою призми білого світла на окремі компоненти різної кольоровості і преломляемості, тобто отримав спектри сонячного випромінювання, і пояснив їх природу, показавши, що колір є власне властивість світла, а не привноситься призмою, як стверджував Роджер Бекон в XIII столітті. Фактично, Ньютон заклав основи оптичної спектроскопії: в В«ОптиціВ» він описав всі три використовуваних понині методу розкладання с...