суспільно-політичного життя.
17. Зовнішня політика СРСР у післявоєнний час
Вирішальний внесок Радянського Союзу в перемогу антигітлерівської коаліції над фашизмом привів до серйозних змін на міжнародній арені.
Зріс світовий авторитет СРСР як однієї з країн - переможниць у боротьбі з фашизмом, його знову стали сприймати як велику державу. Переважним був вплив нашої держави у Східній Європі та в Китаї. У другій половині 1940-х рр.. в цих країнах сформувалися комуністичні режими. Значною мірою це пояснювалося присутністю радянських військ на їх територіях і великий матеріальною допомогою з боку СРСР.
Але поступово протиріччя між колишніми союзниками у Другій світовій війні стали посилюватися.
Маніфестом протистояння стала мова У. Черчілля «М'язи світу» в м. Фултон (США) 5 березня 1946, де він закликав західні країни боротися з «експансією тоталітарного комунізму».
У Москві це виступ було сприйнято як політичний виклик. І.В. Сталін різко відповів У. Черчіллю в газеті «Правда», зазначивши: «... що по суті справи пан Черчілль стоїть тепер на позиції паліїв війни». Конфронтація ще більше посилилася, і «холодна війна» розгорілася з обох сторін.
Потім ініціатива розвитку конфронтаційних дій в руслі «холодної війни» перейшла до США. У лютому 1947 р. президент Г. Трумен у щорічному посланні Конгресу США запропонував конкретні заходи, спрямовані проти поширення радянського впливу, що включали в себе економічну допомогу Європі, утворення військово-політичного союзу під керівництвом США, розміщення американських військових баз уздовж радянських кордонів, а також надання підтримки опозиційним рухам у країнах Східної Європи.
Важливою віхою американської експансії стала програма економічної допомоги країнам, постраждалим від нацистської агресії, проголошена 5 червня 1947 державним секретарем США Дж. Маршаллом.
Москва демонстративно відмовилася брати участь у «плані Маршалла» і чинила тиск на країни Центральної та Східної Європи, примусивши їх зробити те ж саме.
Відповіддю Кремля на «план Маршалла» стало створення у вересні 1947 Інформаційного бюро комуністичних партій (Комінформ) з метою посилення контролю за комуністичним рухом у світі і країнами Центральної та Східної Європи. Комінформ зробив акцент тільки на радянську модель становлення соціалізму, засудивши раніше мали місце концепції «національних шляхів до соціалізму». У 1947-1948 рр.. з подачі радянського керівництва в країнах Східної Європи відбулася серія викриттів відносно ряду партійно-державних діячів, звинувачених у шкідництві і відступах від узгодженої лінії соціалістичного будівництва.
У 1948 р. різко загострилися відносини СРСР та Югославії. Глава цієї держави І.Б. Тіто прагнув до лідерства на Балканах і висував ідею створення балканської федерації під керівництвом Югославії, в силу власних амбіцій і авторитету він відмовився діяти під диктатом І.В. Сталіна. Комінформ в червні 1948 р. видав резолюцію про становище в Комуністичній партії Югославії, звинувативши її керівників у відході від марксистсько-ленінської ідеології. Далі конфлікт поглибився, що призвело до розриву всіх відносин між двома країнами.
Відмовившись від участі в реалізації «плану Маршалла», країни Східної Європи за ініціативою СРСР створили в січні 1949 власну міжнародну економічну організацію - Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ). Її головними завданнями ...