озвиток ринку страхових послуг тісно пов'язане з загальноекономічними процесами в країні.
За підсумками фінансово-господарської діяльності в 2011 р. страховими організаціями отримано прибуток у розмірі 446 млрд. рублів, що перевищує рівень 2010 р. більше ніж у 4 рази. Високі темпи зростання прибутку багато в чому визначалися за рахунок доходів від переоцінки активів в іноземній валюті. Показник рентабельності активів страхового сектора також значно зріс - з 3% до 10,7% [11, С. 43]. p> Схильність страхового сектора ринкових ризиків в 2011 р. дещо знизилася. При цьому рівень фондового ризику виявився досить високим, тоді як ступінь чутливості страхових організацій до валютного, відсоткового ризику і ризику зміни цін на нерухомість як і раніше була невисока [10, С. 44]. У силу відсутності в РБ практики надання кредитів страхувальникам, ступінь чутливості страхового сектора до кредитного ризику також залишається невисокою. Ризик ліквідності для страхового сектора республіки залишався в 2011 р. найменш значущим [11, С. 45]. p> До початку 2012 р. власне капітал страхового сектора досяг 2,7 трлн руб., причому його зростання в порівнянні з попереднім роком склав 36,5% (у 2010 р. - 5,8%). При цьому 66,6% зазначеного приросту забезпечили страхові організації державної форми власності [11, С. 40]. p> Таким чином, незважаючи на певні позитивні результати, рівень найважливіших макроекономічних індикаторів, що характеризують потенціал національного страхового ринку, залишається низьким. Стримуючими факторами розвитку страхового ринку та окремих його сегментів стали:
В· уповільнення темпів зростання економіки в 2008-2009 роках;
В· відносно високий рівень інфляції;
В· нестабільне фінансове стан організацій, а також відносно невисокий рівень доходів населення;
В· переважна компенсація державою шкоди, заподіяної різними природними та техногенними катастрофами, незалежно від наявності договору страхування [17, С. 6].
Розглядаючи ринок цінних паперів, слід зазначити, що в Білорусі він невеликий і неліквідний. На початку 2008 року вартість всіх цінних паперів (облігацій і акцій, як державних, так і приватних) в обігу становила приблизно 18% ВВП, або 8,2 млрд. Хоча найбільша частка від цієї суми - державні цінні папери, не існує кривої прибутковості по цих цінних паперах, яка могла б використовуватися для ціноутворення недержавних цінних паперів (наприклад, корпоративних облігацій). Фондовий ринок в цілому відсутній і практично не використовується для залучення капіталу через випуск нових акцій [15, С. 16]. Це пов'язано з тим, що основним керівником діяльності фондового ринку є держава. І тому роль біржі значно знижується, так як іноземні інвестори не поспішають брати участь в угодах на фондові...