Предметом дослідження - основні принципи класифікації земельних ресурсів на території даного об'єкта.
РОЗДІЛ I. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗЕМЛЕУСТРОЮ В УКРАЇНІ
. 1 Нормативно-законодавча база, що регулює використання земельних ресурсів на території України
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (див. ЗК України ст. 1,3).
Основними завданнями земельного законодавства України є регламентація земельних відносин з метою забезпечення реалізації прав на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, а також здійснення раціонального використання та охорони земель.
Нормативно-правові акти, що регулюють земельні відносини, складають величезний масив (див. коментар до ст. 4 ЗКУ). Їх можна класифікувати за багатьма критеріями (по колу регульованих відносин, за сферою дії по колу суб'єктів, по території дії, за часом дії, та ін.). Проте найбільше значення має класифікація джерел земельного права за юридичною силою.
Найвищу юридичну силу в системі законодавства України мають закони України. Це, насамперед, як було сказано вище, Основний Закон нашої держави - Конституція України, кодифіковані закони - кодекси, прирівняні за юридичною силою до законів України декрети КМУ (видавалися в 1992 - 1993 рр на підставі ст. 971 Конституції УРСР14). Серед цієї групи нормативно-правових актів вищу юридичну силу має, безсумнівно, Конституція України.
Підзаконні нормативно-правові акти поділяються на велику кількість різновидів.
Джерелами земельного права є ряд указів Президента України нормативного характеру.
Невід'ємною складовою земельного законодавства є постанови ВРУ. Незважаючи на їх відносну нечисленність, значення постанов ВРУ, як джерел земельного права, важко переоцінити.
Велике значення у регулюванні земельних відносин відіграють постанови Кабінету Міністрів України, що видаються у випадках, передбачених законом. А також нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, або відомчі нормативні акти.
Земля належить до числа вкрай обмежених, невідновних ресурсів, тому прагнення зберегти її корисні властивості для майбутніх поколінь вимагає чіткої диференціації антропогенного навантаження на земельні ресурси, встановлення дозволених і недозволених способів експлуатації землі, мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище. Одним з провідних інструментів правового захисту земель, а також забезпечення їх раціонального використання та охорони, є встановлення цільового призначення земельних ділянок.
Згідно ст. 18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії [3]. Категорія земель - це структурна одиниця земельного фонду України, яка характеризується основним цільовим призначенням і особливостями правового режиму.
Цільове використання (використання за цільовим призначенням) земельної ділянки вважається одним із принципів земельно-правового регулювання (див. ст. Ст. 91, 96 та ін. ЗКУ). Воно окреслюється встановленими законодавством та конкретизовані відповідними органами влади допустимими межами використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами.
За основним цільовим призначенням землі України поділяються на такі категорії [3]:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
г) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
е) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Розподіл земель на самостійні категорії, здійснюваний згідно основним цільовим призначенням, являє собою первинну класифікацію. Усередині кожної категорії земель можлива подальша класифікація на види і підвиди залежно від певних підстав, критеріїв (суб'єкти права власно...
