озов,  т.е звернене до суду вимогу про відправлення правосуддя, з одного боку, і звернене до відповідача матеріально-правова вимога про виконання лежачому на ньому обов'язки або про визнання наявності чи відсутності правовідносин, з іншого сторони. В окремих випадках засобом судового захисту є 
 заяви,  зокрема у справах окремого провадження, або 
 скарга , зокрема при звернення до Конституційного Суду РФ. Судовий або, як його нерідко називають, позовної порядок захисту застосовується у всіх випадках, крім тих, які особливо вказані в законі.  
  Спеціальним порядком захисту  цивільних прав і охоронюваних законом інтересів [1], слід визнати  адміністративний порядок їх  захисту. Він застосовується в Як виняток із загального правила, тобто тільки в прямо зазначених у законі випадках. Засобом захисту цивільних прав, здійснюваної в адміністративному порядку, є скарга, що подається до відповідного управлінський орган особою, права та законні інтереси якого постраждали внаслідок правопорушення. 
  У деяких випадках у відповідність із законом застосовується змішаний, тобто адміністративно-судовий порядок захисту порушених цивільних прав. У цьому випадку потерпілий, перш ніж пред'явити позов до суду, повинен звернутися зі скаргою до державного органу управління. У такому порядку дозволені, наприклад, окремі спори патентного характеру, деякі справи, виникають з правовідносин у сфері управління, та ін 
   Неюрісдікціооная форма  захисту охоплює собою дії громадян і організацій із захисту громадянських прав і охоронюваних законом інтересів, які здійснюються ними самостійно, без звернення за допомогою до держави чи іншим компетентним органам. У цивільному кодексі зазначені дії об'єднані в поняття  самозахист цивільних прав  і розглядаються в якості одного із способів захисту цивільних прав. З даної їх кваліфікацією в науковому плані погодитися неможливо, тому що тут змішані близькі, але аж ніяк не збігаються поняття - спосіб і форма захисту громадянських прав. Самозахист цивільних прав з позицій теорій - це форма їх захисту, що допускається тоді, коли потерпілий має в своєму розпорядженні можливостями правомірного впливу на порушника, не вдаючись до допомоги судових та інших судових органів. У рамках цієї форми захисту володар порушеного і оспорюваного права може використовувати різні способи самозахисту, які повинні бути відповідні порушення і не виходити за межі дій, необхідних для його припинення. 
  Захист цивільних прав і охоронюваних законом інтересів забезпечується застосуванням передбачених законом способів захисту. 
   Під  способами захисту суб'єктивних цивільних прав  розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Загальний перелік цих заходів дається в ст.12 ЦК України, де говоритися В«захист цивільних прав здійснюється шляхом: 
  В· Зізнання права; 
  В· Відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; 
  В· Визнання заперечної операції недійсною і застосування наслідків його недійсності, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину; 
				
				
				
				
			  В· визнання недійсним акту державного органу або органу місцевого самоврядування; 
  В· самозахисту права; 
  В· Присудження до виконання обов'язків у натурі; 
  В· відшкодування збитків; 
  В· стягнення неустойки; 
  В· компенсації моральної шкоди; 
  В· припинення або зміна правовідношення; 
  В· незастосування судом акту державного органу або органу місцевого самоврядування, що суперечить закону; 
  В· іншими способами, передбаченими законом В». 
  Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Найчастіше спосіб захисту порушеного права прямо визначено спеціальним законом, регламентує конкретне цивільне правовідношення. Так, наприклад, власник, який незаконно позбавлений володіння річчю, у відповідність зі ст.301 ГК РФ, має право витребувати її з чужого незаконного володіння, тобто відновити становище, яке існувало до порушення права. Частіше, однак, володарю суб'єктивного права надається можливість певного вибору способу захисту свого порушеного права. Слід враховувати, що зазначені в ст.12 ЦК України способи захисту неоднорідні за своєю юридичною природою, що також надає істотний вплив на можливості їх реалізації. Найбільш поширеним в літератури є їх підрозділ на заходи захисту і заходи відповідальності, які різняться між собою з підстав застосування, соціальному призначенням і виконуваних функцій, принципам реалізації та деяким іншим моментам. Найбільшу практичну значимість при цьому має та обставина, що, за загальним правилом, заходи відповідальності, на відмін...