дносяться або до міжнародного публічного права, або до міжнародного приватного (Кримінальній) праву і, нарешті, до національного кримінального права. [4]
Міжнародні правопорушення з середини ХХ століття підрозділяються на міжнародні делікти і міжнародні злочини. p> До останніх відносяться особливо небезпечні делікти, які порушують основоположні принципи і норми міжнародного права, що мають життєво важливе значення для всього міжнародного співтовариства. Міжнародними злочинами вважаються акти агресії, насильницьке встановлення або збереження колоніального панування, геноцид, апартеїд.
Виходячи з такого розмежування в сучасному міжнародному кримінальному праві прийнято розрізняти звичайні делікти, міжнародні злочини і злочини міжнародного характеру. Тут різні не тільки суб'єкти злочину і об'єкти посягання, а й способи і форми відповідальності. Таке розмежування ми знаходимо в працях І.І.Карпец. [5]
Якщо держава порушує своє договірне зобов'язання перед іншими державами в цій області, то воно здійснює не міжнародний злочин, а звичайне міжнародне правопорушення - звичайний делікт.
Злочини, чинені індивідами не в якості посадових осіб держави, а в якості приватних осіб, з якими держави ведуть спільну боротьбу прийнято вважати злочинами міжнародного характеру.
Що стосується міжнародних злочинів, то вони відбуваються як державою, так і фізичними особами одночасно і порушують міжнародні зобов'язання, настільки основоположні для забезпечення життєво важливих інтересів міжнародного співтовариства, що їх порушення розглядається міжнародним співтовариством у цілому як злочин. [6] (Додаток 1)
Чимало змін в концепцію міжнародних злочинів внесли норми, сформульовані після другої світової війни. Це обмеження обігу до війни Статутом Ліги Націй і її заборона Паризьким пактом 1928 р., Лондонські Конвенції 1933 р. про визначенні поняття агресії і ряд інших актів.
Найважливіше значення для прогресивного розвитку принципу міжнародно-правової відповідальності держав мало прийняття Статуту ООН, який відповідно до гл. УП уповноважує Рада Безпеки давати рекомендації або приймати рішення про примусових діях щодо загрози миру, актів агресії або інших порушень світу. [7]
Класифікація міжнародних зобов'язань держав у залежності від їх значення для міжнародного співтовариства з'явилося визнання, спочатку в доктрині міжнародного права, а потім і в договірних нормах, званих імперативними.
Значення визнання існування імперативних норм міжнародного права полягає, перш всього, в тому, що з нього випливає заборона порушувати ці норми шляхом укладення договорів. До таких норм стали відносити правила поведінки відповідно принципів міжнародного співтовариства і насамперед заборона застосування сили або загрози силою; принципи, забороняють злочину проти миру і людяності, апартеїд, геноцид, рабство.
Статут Нюрнберзького трибуналу поділив міжнародні злочини на злочини проти миру, воєнні злочини і злочини проти людяності (ст.6 Статуту). Саме ці злочини, спрямовані проти миру і безпеки народів, є міжнародними в строгому значенні цього терміна.
Таке розуміння міжнародного злочину, по суті, проходить через весь Статут ООН. Першорядне завдання ООН - "підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією метою приймати ефективні колективні заходи для запобігання та усунення загрози миру і придушення агресії або інших порушень миру В». [8]
Таке визначення методологічно важливо, оскільки завдяки йому боротьба з міжнародними злочинами потрапляє у сферу компетенції Ради Безпеки ООН, який несе головну відповідальність за підтримання міжнародного миру і безпеки і діє від імені всіх членів організації (п.1 ст.24 Статуту ООН).
Таким чином, на базі міжнародно-правової практики та розвитку теоретичних уявлень поступово сформувалося загальне поняття міжнародного злочину, що має особливу суспільну небезпеку для міжнародного правопорядку.
Критерій суспільної небезпеки міжнародного злочину перетворюється в один з специфічних принципів інституту міжнародно-правової відповідальності. У якості такого він сприяє виділенню міжнародних злочинів в особливу категорію. Дуже важливим проявом принципу соціальної небезпеки дій фізичних осіб за вчинення міжнародних злочинів є те, що порядок покладання відповідальності за ці діяння можуть не відповідати принципам і нормам, характерним для внутрішнього кримінального права.
Збиток від вчинення міжнародних злочинів, що наносяться міжнародному правопорядку, непорівнянний з збитком від звичайних правопорушень і має принципово інший характер, пов'язаний зі свідомим і викликає небажанням підкорятися приписами міжнародного права, що робить правомірним застосування у разі їх вчинення більш тяжких форм відповідальності.
Злочини міжнародного характеру, як міжнародні злочини, завдають значної шкоди міжнародному правопо...