у своїх потребах і приречений на постійний конфлікт з нею.
Важливо відзначити, що в давні часи людям було більш притаманне розуміння своєї єдності з природою, оскільки вони ще не були в такій мірі відокремлені від природи технічними пристроями, як люди промислового століття. Однак з розвитком промисловості усвідомлення спорідненості з природою розвивалося у людей на новій і в певному відношенні більш глибокій основі. Можна сказати, що в міру розвитку науки і засобів виробництва люди переходили від натурального усвідомлення своєї єдності з природою до структурно-функціонального. У відповідь на запити виробництва природознавство через розкриття законів природи впритул підводило до розуміння єдності цих законів із законами функціонування самого людського організму і навіть в деяких рисах з законами розвитку суспільства. З кінця XVIII в. проведення аналогій між суспільством і природою стало навіть своєрідною модою і породило масу біосоціальних концепцій. [1. c. 99]
На зміну цьому наївному етапу натурсоціальних ідей приходить наукове усвідомлення єдності суспільства з природою на основі розуміння сутності праці і його ролі у розвитку суспільства у взаємодії з природними факторами. Наукове розуміння проблем співвідношення суспільства і природи, що виникло в суспільних науках, було доповнено в природознавстві вченням Ч. Дарвіна, роботами плеяди вчених-еволюціоністів, а також В.І. Вернадського і його школи в плані біогеохімічного аналізу матеріально-енергетичних потоків, що пов'язують природу і суспільство в єдиний і нерозривний комплекс. [1. с. 99]
На сучасному етапі розвитку суспільства розробка наукового усвідомлення єдності суспільства і природи стимулюється необхідністю практичного забезпечення такої єдності. По суті справи перед суспільством повсюдно постало завдання екологізації техніки, оптимального узгодження її з природними процесами. Песимісти вважають цю проблему нерозв'язною, оскільки техніка, на їх думку, принципово несумісна з природою, протистоїть їй і не може бути ув'язана з природними явищами як штучне утворення, створене людиною. [1. c. 100]
Проблема екологізації техніки дійсно може здатися нерозв'язною тому, що за довгі роки індустріального розвитку занадто односторонньо набрана інерція розвитку техніки в екологічно безтурботному режимі, і перехід на якісно новий режим здається просто нездійсненним. Це враження підтримується також тим, що прийняті до цих пір заходи екологізації техніки радикально не вирішують проблеми, а лише відтягують її справжнє подолання. Боротьба з забрудненням природного середовища виробництвом ведеться поки що переважно шляхом будівництва очисних споруд, а не шляхом зміни існуючої технології виробництва. Проте одних цих заходів для вирішення проблеми недостатньо. [1. с.101]
1.1 Економічні проблеми екологізації соціальної сфери
