розписка та ін Цей стиль називають ще адміністративним , так як він обслуговує сферу офіційних, ділових відносин, область права і державної політики. Інша його назва - ділова мова - свідчить про те, що цей стиль - найдавніший з книжкових стилів, його витоки - в ділового мовлення епохи Київської держави, в якому юридичні документи (договори, В«Руська правдаВ», різні грамоти) створювалися вже в Х столітті.
Це стиль документів: міжнародних договорів, державних актів, юридичних законів, постанов, статутів, інструкцій, службового листування, ділових паперів і т.д. Таким чином, сфера застосування ділової мови може бути в принципі представлена ​​як широка мережа актуальних офіційно-ділових ситуацій і як набір відповідних жанрів документів. Співвідношення В«офіційно-ділова ситуація - відповідний жанр документаВ» означає, що зміст документа покриває безліч реальних ділових обставин, відповідаючи не окремій обставині, а цілому їхньому типу - ситуації. Внаслідок цього форма і мова документів в офіційно-діловому стилі виступають як стандартизовані (відповідні єдиним зразком), і сама вимога стандартизації пронизують всю сферу ділового мовлення. p align="justify"> Серед стилів мови офіційно-діловий стиль виділяється своєю відносною стійкістю і замкнутістю. З плином часу він, природно, піддається деяким змінам, викликаним характером самого змісту. Але багато його риси, історично сформовані жанри, специфічна лексика, фразеологія, синтаксичні обороти надають йому в цілому консервативний характер. Типовою рисою офіційно-ділового стилю є наявність у ньому численних мовних стандартів - кліше. Якщо в інших стилях шаблонизировать обороти нерідко виступають як стилістичний недолік, то в офіційно-діловому стилі в більшості випадків вони сприймаються як цілком природна його приналежність. p align="justify"> Багато видів ділових документів мають загальноприйняті форми викладу і розташування матеріалу. Не випадково в діловій практиці використовуються готові бланки, які потрібно тільки заповнювати. Навіть конверти прийнято надписувати в певному порядку (різному в різних країнах, але твердо встановленому в кожній з них), і це має свою перевагу і для пишучих, і для поштових працівників. p align="justify"> Сказане визначає й вимога однозначності, характерне для ділового мовлення. Ця вимога зумовлює використання в діловому мовленні термінів (близьких до однозначних) спеціальних засобів мови; такі, наприклад: постанова, резолюція - у канцелярському підстилі, позивач, відповідач - у юридичному підстилі, свідчити кому-небудь свою глибоку повагу - у дипломатичному. З тієї ж причини характерне прагнення не вживати в ділових текстах особисто-вказівні займенники він (вона, воно, вони), оскільки їх використання в контексті - при наявності в ньому більше одного іменника того ж роду - може суперечити вимогам точності і ясності викладу.
В цілому ж, незважаючи на відмінності у змісті та різноманітність жанрів, офіційно-ді...
