був одним із засновників українських організацій «Маслосоюзу» і «Сільського господаря», а Ярослав Веселовський - посол до Віденського парламенту.
У жовтні-листопаді 1918 року Степан, як він сам пише, «пережив хвилюючі події відродження і будови української держави».
Під час українсько-польської війни батько, Андрій Бандера, добровільно зголосився до Української Галицької Армії, ставши військовим капеланом. У складі УГА він перебував на Наддніпрянщині, воював з більшовиками і білогвардійцями. До Галичини повернувся влітку 1920 року. Восени 1919 року Степан Бандера вступив до української гімназії в Стрию, яку закінчив у 1927 році.
Польські викладачі старалися впроваджувати в гімназійне середовище «польський дух", і ці наміри викликали серйозний опір з боку гімназистів.
Поразка Українських Січових Стрільців призвела до саморозпуску Стрілецької Ради (липень 1920 року, Прага), а у вересні того ж року у Відні було створено Українську Військову Організацію на чолі з Євгеном Коновальцем. Під керівництвом УВО в полонізованих українських гімназіях створюються учнівські гуртки спротиву. Хоча зазвичай членами цих груп ставали учні сьомого і восьмого класів, Степан Бандера брав у них активну участь уже в п'ятому класі. Крім того, він був членом 5-го Куреня Українських Пластунів (скаутів), а після закінчення гімназії перейшов до куреня Старших Пластунів «Червона Калина».
У 1927 році Бандера намагався виїхати на навчання до Української Господарської Академії в Подєбрадах (Чехо-Словаччина), але не зміг отримати паспорта для виїзду за кордон. Тому залишився вдома, «займаючись господарством і культурно-просвітницькою діяльністю в рідному селі (працював у читальні» Просвiта «, провадив театрально-аматорський гурток і хор, заснував спортивне товариство» Луг «, брав участь в організації кооперативу). При цьому проводив організаційно-виховну роботу по лінії підпільної УВО в довколишніх селах » («Мої біографічні дані»).
У вересні 1928 Бандера переїхав до Львова і вступив на агрономічний відділ Високої Політехнічної Школи. Продовжував навчання до 1934 року (з осені 1928 до середини 1930 року жив у Дублянах, де було відділення Львівської Політехніки). Канікули проводить у селі в батька (мати померла ще навесні 1922).
Диплом інженера-агронома він так і не отримав: перешкодила політична діяльність і ув'язнення.
У 1929 році завершився процес об'єднання всіх націоналістичних організацій, які діяли окремо, в єдину Організацію Українських Націоналістів (ОУН). Провідником ОУН було обрано Євгена Коновальця, який одночасно продовжував керувати УВО. Керівництво двома організаціями давало можливість поступово і безболісно перетворити УВО в одну з референтур ОУН, хоча у зв'язку з тим, що УВО мала у народі дуже велику популярність, було збережено її номінальну незалежність.
Членом ОУН Бандера став від початку її існування. Маючи вже досвід революційної діяльності, він почав керувати поширенням підпільної літератури, яка друкувалася за межами Польщі, зокрема, пресові органи «Розбудова Нації», «Сурма», «Націоналіст», заборонених польською владою, а також підпільно в Галичині «Бюлетень Крайової Екзекутиви ОУН», «Юнацтво», «Юнак». У 1931 році, після трагічної загибелі сотника Юліана Головінського, якого
Коновалець послав у Західну Україну, щоб закінчити непростий процес злиття ОУН і УВО, крайовим провідником ОУН на українських землях, окупованих Польщею...
