, став Степан Охримович.  Охримович знав Бандеру ще з часу навчання в гімназії.  Він увів його до складу Крайової Екзекутиви (виконавчого органу) ОУН, доручивши йому керівництво всією референтурою пропаганди ОУН у Західній Україні.   
  Охримович вважав, що Бандера, незважаючи на молодість, впорається з цим завданням.  Степан Бандера підніс пропагандивну справу ОУН на високий рівень.  Він поклав в основу пропагандистської діяльності ОУН необхідність поширення ідей ОУН не тільки серед української інтелігенції, студентської молоді, але й серед найбільш широких мас українського народу. 
    Почалися масові акції, які мали на меті пробудження національної і політичної активності народу.  Панахиди, святкові маніфестації під час спорудження символічних могил борцям за свободу України, вшанування полеглим героям в дні національних свят, антимонопольна і шкільна акції інтенсифікували національно-визвольну боротьбу в Західній Україні.  Антимонопольна акція являла собою відмову українців від покупок горілки і тютюну, на виробництво яких існувала монополія держави.  ОУН закликала: «Геть з українських сіл і міст горілку і тютюн, тому що кожна копійка, витрачена на них, збільшує фонди польських окупантів, які використовують їх проти українського народу».  Шкільна акція, яка була підготовлена ??Бандерою ще як референт КЕ ОУН, була проведена в 1933 році, коли він вже був Крайовим провідником ОУН.  Акція полягала у тому, що школярі викидали зі шкільних приміщень польські державні герби, знущалися над польським прапором, відмовлялися відповідати вчителям польською мовою, вимагали від учителів-поляків, щоб вони забиралися до Польщі.  30 листопада 1932 в Городку Ягеллонському відбувся напад на поштове відділення.  При цьому були арештовані Василь Білас і Дмитро Данилишин і потім повішені у подвір'ї львівської в'язниці.  Під керівництвом Бандери було організовано масове видання літератури ОУН про цей процес.  Під час страти Біласа і Данилишин у всіх селах Західної України траурно дзвонили дзвони, віддаючи честь героям.  У 1932 році Бандера стає заступником крайового провідника, а з січня 1933 починає виконувати обов'язки крайового провідника ОУН.  Конференція Проводу ОУН у Празі на початку червня того ж 1933 формально затвердила Степана Бандеру у віці 24 років на посаду крайового провідника. 
    Почалася серйозна робота з ліквідації давнього конфлікту, який виник у процесі злиття ОУН і УВО, розбудові організаційної структури ОУН, організації підпільного вишколу кадрів. 
				
				
				
				
			    Під керівництвом Бандери ОУН відходить від експропріаційних акцій і починає серію каральних акцій проти представників польської окупаційної влади. 
    Три найбільш відомі політичні вбивства того часу дістали розголос у цілому світі, ще раз дали можливість поставити українську проблему в центрі уваги світової громадськості.  21 жовтня того ж року 18-річний студент Львівського університету Микола Лемик ввійшов у консульстві СРСР, убив співробітника КДБ А. Майлова, заявивши, що прийшов помститися за штучний голодомор, який влаштували російські більшовики в Україні. 
    Цим політичним вбивством особисто керував Степан Бандера.  Бойовий референт ОУН Роман Шухевич («Дзвiн») накреслив план посольства і розробив план замаху. 
    Лемик добровільно здався поліції і судовий процес над ним дав можливість на весь світ заявити, що голод в Україні - дійсний факт, який замовчує радянська і польська преса та офіційні органи влади. 
    Ще одне політичн...