глобалізаційним процесам і розвитку інтернаціоналізації були утворені такі міжнародні організації, як ООН, МВФ, Світовий банк, СОТ.
Таким чином, багатонаціональні підприємства та інші організації, як приватні, так і державні, перетворилися на основних дійових осіб сучасної глобальної політики та економіки.
Четвертий джерело криється в особливостях культурного розвитку. Йдеться про тенденції формування глобальних засобів масової інформації, створення загальносвітових інститутів мистецтва, культури, повсюдного використання англійської мови як загального засобу спілкування.
Почасти, саме тому, противники глобалізації, особливо у Франції та ряді інших європейських держав, розглядають глобалізацію як спробу США домогтися культурної, економічної і політичної гегемонії. По суті, вони вважають глобалізацію новою формою імперіалізму або нової стадією капіталізму. Інші бачать в глобалізації нову форму колоніалізму, при якій роль нової метрополії відіграють США, а роль колоній - більшість інших країн, що постачають в Штати не тільки сировину, але й устаткування, робочу силу, капітал та інші необхідні для виробничого процесу ресурси, будучи частиною глобального ринку збуту.
Не можна не відзначити, що найважливішою характеристикою сучасної глобалізації є її яскраво виражена керованість. Хоча глобалізаційні процеси об'єктивно обумовлені загальною тенденцією інтернаціоналізації життя на планеті, насправді вони вміло направляються в русло ринкової економіки, в рамки її концептуальної капіталістичної, неоліберальної моделі.
Для нав'язування глобалізації сумнівається в її необхідності країнам широко використовуються політичні та економічні інструменти, такі як міжнародні спілки, партнерські угоди, а так само методи створення певній залежності держав один від одного як в економічному, так і в політичному плані.
Найбільш дієвим і надійним засобом управління є міжнародне право, Проте жоден глобалізаційний процес не може безпосередньо формувати право, так як воно є вираженням державної волі, а міжнародне право (в тому числі в економічній області) висловлює узгоджену волю багатьох держав. Узгодження більшості рішень відбувається в ході переговорів між країнами - учасницями міжнародних політичних самітів, а торгово-економічні глобалізаційні відносини регулюються в рамках Світової організації торгівлі.
Будучи одним з найбільш складних і комплексних процесів, що протікають в сучасному світі, глобалізація несе з собою не тільки переваги, а й велика кількість негативних наслідків і потенційних проблем, в яких деякі її критики вбачають велику небезпеку і навіть привід для відмови від даної парадигми.
Одна з основних загроз глобалізації викликана тим, що її переваги, доступні громадянам, будуть розподілятися нерівномірно. Зміни ринку обробної промисловості, сфери послуг призводять до того, що галузі, які отримують вигоди від зовнішньої торгівлі, і галузі, пов'язані з експортом, отримують більший приплив капіталу і кваліфікованої робочої сили. У той же час ряд галузей і підприємств значно програє від глобалізаційних процесів, втрачаючи конкурентоспроможність через зрослу відкритості ринку.
Такі галузі змушені докладати додаткових зусиль, щоб пристосуватися до змінених не в їх користь господарських умов. Адаптаційні заходи чреваті для людей втратою роботи, необхідністю пошуку іншого робочого місця, перекваліфікації, що призводить не тільки до особистих проблем,...