ола державних заходів, покликаних допомогти здійсненню переходу.
Це ставить перед нами набір дослідницьких питань, про які ми згадували в різних місцях цієї глави, але не вивчали систематично - це питання взаємодії між перехідними процесами та фіскальною політикою. Присвоєння ренти на державних підприємствах перед приватизацією призвело до зникнення прибутку і, отже, оподаткування прибутку. Приватизація підприємств може, в кінцевому рахунку, відновити базу податку на прибуток, але скорочення працівників веде до збільшення безробіття та підвищенню громадських витрат. Зростання приватного сектора обіцяє посилення економіки і збільшення податкової бази.
Але досі приватний сектор зміг уникнути більшої частини податкового тягаря.
Нові податки з широкою базою, такі як ПДВ, були введені зовсім недавно. Настійно необхідні емпіричні та аналітичні дослідження цих взаємодій і загального підтексту фіскальних можливостей для вироблення рішень на державному рівні.
Залишається остання група країн, Росія та Румунія. У Росії, незважаючи на прогрес у приватизації, процес переходу зайнятості з державного сектору в приватний ледве почався. Державні підприємства все ще функціонують в умовах м'яких бюджетних обмежень, і одним з наслідків цього є гостра макроекономічна нестабільність, видається, що Румунія в даний момент просунулася далі. Спірні питання тут недвозначні, чи будуть, як і наскільки швидко будуть посилені бюджетні обмеження. Спроби зробити це занадто швидко, могли б призвести до болгарського результату. На нинішній стадії це видається політично малоймовірним. br/>
