Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Статьи » Особливості митної справи та митної політики Росії

Реферат Особливості митної справи та митної політики Росії





ливого конкурента. Фундаментальна розробка повинна дати бачення варіантності нововведення і орієнтири для їх оцінки. При рівності витрат на НДДКР результати можуть бути дуже різні.

Державну політику, як наукову категорію, можна визначити як механізм управління на макро і мега рівні тією або іншою сферою людської діяльності, який включає в себе завдання, форми і методи її реалізації. Інноваційна політика є частиною соціально-економічної політики і визначає цілі та пріоритети інноваційної стратегії держави тобто спрямована на забезпечення інноваційної діяльності та підвищення її ефективності. У країнах з ринковою і трансформаційною економікою (на відміну від адміністративно-командної) для реалізації інноваційної політики використовуються методи регулювання, до яких слід віднести планування та стимулювання науково-технологічних процесів.

Самі по собі такі підходи не нові, за винятком сучасних методів прогнозування, використовуваних при плануванні науково-технічного розвитку. Досить сказати, що в царській Росії централізоване державне сприяння техніко-економічному розвитку здійснювалося вже у XVIII ст. Так, в 1739 р для стимулювання розвитку ткацьких і прядильних виробництв була створена зразкова Олександрівська мануфактура. В якості методів державного регулювання використовувалися державні замовлення і позики, що видаються підприємцям під пільгові відсотки. Вони часто носили довгостроковий (8-12 років) і безвідсотковий характер. Пільговий характер мали митні тарифи. Широко застосовувалося звільнення нових підприємств від сплати податків. Практикувалися премії за випуск тих товарів, які уряд хотів би виробляти всередині країни і поставляти на експорт. Держава сприяла організації комерційних банків, придбало акції приватних компаній, здавало в оренду землі та підприємства.

Наведений приклад зайвий раз підтверджує тезу про необхідність регулювання інноваційної діяльності з боку держави, а для сучасної економіки, з незмірно збільшеною складністю всіх складових процесу розвитку, він стає постулатом. Тут важливо визначити форми і ступінь державної участі в Цьому напрямку діяльності. Використовуючи аналіз сучасних тенденцій науково-технічного розвитку, з урахуванням історичної ретроспективи і національних особливостей розвитку країни, можливо, створити наукову основу для вироблення ефективної державної політики у галузі регулювання інноваційної діяльності.

Необхідно відзначити, що, виходячи з системи сучасних наукових поглядів, ми визначаємо державну інноваційну політику як систему заходів, спрямованих на регулювання процесів створення, освоєння і використання інновацій.

Принципова відмінність такого півходу від де-факто, формованого в Білорусі та дискутованих в Росії, полягає в тому, що створення наукового, інноваційного та технічного продукту розглядається не у вигляді самостійних циклів суспільного виробництва, а як єдиний взаємозалежний і взаємообумовлений процес, що підлягає регулюванню в якості цілісної системи.

У цьому випадку інноваційна політика являє собою неподільне ціле, що складається з наукової політики (в контексті кореляції наукової діяльності із завданнями підвищення конкурентоспроможності національної економіки), технічної політики (в контексті інноваційної сприйнятливості виробництва) і власне інноваційної політики, під якою часто розуміють сукупність впроваджувальних механізмів щодо використання результатів НДДКР у виробництві.

Інноваційна політика держави безпосередньо залежить від його економічного базису. Для країн з розвиненою ринковою економікою головним завданням є її вдосконалення, для країн з трансформаційною економікою - формування.

Сьогодні світовими лідерами в інноваційному розвитку є: США, Японія, країни Західної Європи та Південно-Східної Азії. Вони постачають на світові ринки основну частку високотехнологічної продукції. Частка високих технологій в експорті продукції обробної промисловості досягла у них найвищих меж: США - 33%. Великобританія - 28%, Південна Корея - 27%. Японія - 26%. Франція - 23%.

Розробка високих технологій, виробництво на їх основі високотехнологічної продукції (товарів і послуг), вихід з нею на світові ринки, розширення міжнародної інтеграції в цій галузі стали для розвинених країн найважливішою стратегією економічного зростання.

Зараз, як ніколи, економіка провідних країн світу залежить від виробництва, розподілу і використання знань, тому вона і отримала визначення економіки, заснованої на знаннях raquo ;, або, як було визначено вище, - ноосферної економіки. Випуск продукції і зайнятість зростають найбільш швидкими темпами саме у високотехнологічних галузях.

У чому ж основна суть проведеної ними сьогодні інноваційної політики, які тенденції її розвитк...


Назад | сторінка 25 з 43 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Напрями та методи реалізації інноваційної політики в Росії
  • Реферат на тему: Особливості інноваційної політики розвинення країн
  • Реферат на тему: Вплив інноваційної політики на економічне зростання країни
  • Реферат на тему: Державне регулювання наукової та інноваційної діяльності Республіки Білорус ...
  • Реферат на тему: Основні напрями інноваційної політики в Росії і механізми їх реалізації