ер, повинні вводитися спеціальні жорсткі регулюючі обмеження, що стосуються ціноутворення, обсягів та якості послуг, умов обслуговування, норм споживання". Так що якщо держава з вищих міркувань в якій-небудь сфері санкціонує природність монополії - так тому і бути. А то від надлишку конкурентного завзяття небудь і зруйнувати недовго [15, стор 14].
Однією з найважливіших складових конкурентної політики є забезпечення контролю за економічною концентрацією. В основу цього контролю ляжуть такі принципи, як єдність економічного простору, вільне переміщення товарів, послуг і коштів, підтримка конкуренції, недопущення діяльності, спрямованої на монополізацію і недобросовісну конкуренцію. У рамках подолання концентрації виробництва кількість господарюючих суб'єктів ринку повинно наблизитися до рівня насичення і не бути обмеженням для розвитку ринкових відносин. Нагадаємо, що недобросовісною конкуренцією згаданий Закон вважає будь-які спрямовані на придбання переваг у підприємницькій діяльності дії господарюючих суб'єктів, які суперечать Закону, вимогам добросовісності та розумності і можуть заподіяти або заподіяли збитки конкурентам або завдати шкоди їхній діловій репутації. Чи підпадає під це визначення витіснення державою під різними приводами приватників з окремих (зазвичай дуже дохідних) ринків? Звичайно, ні. Держава має намір попереджати і припиняти недобросовісну конкуренцію. У рамках споруджуваної в Білорусі соціально орієнтованої ринкової економіки важливе місце належить формуванню цивілізованого конкурентного середовища. І для цього будуть вироблені цивілізовані і справедливі методи ведення бізнесу, сумлінного просування на ринок товарів і послуг. Причому концепція обіцяє забезпечити не тільки захист інтересів вітчизняних виробників, підвищення конкурентоспроможності вироблених ними товарів, а й рівність умов діяльності юридичних осіб усіх форм власності. Деяким формам треба лише примудритися дожити до реалізації цих принципів.
Особисті інтереси окремих осіб не повинні заслонити глобального завдання сучасного етапу розвитку економіки. Проблему оцінки економічної концентрації при створенні господарських та фінансово-промислових груп, холдингів та інших об'єднань господарюючих суб'єктів ми, відповідно до концепції, розглянемо по-новому. Бути може в цьому і таїться розгадка проведеної останнім часом політики нарощування частки держави у статутних фондах підприємств. Тих, які колись за інерцією пострадянських реформ перейшли в руки приватних акціонерів. Коли їх сьогодні позбавляють від тягаря володіння акціями, це може здатися такою концентрацією власності в одних руках, від якої і до загальної націоналізації рукою подати. Та й антимонопольні органи в Білорусі, як і в інших країнах, покликані стежити, щоб створення господарських груп, придбання великих акцій не привели до виникнення або посилення домінуючого положення господарюючого с...