ти сланців - 0,5; для вугілля Кансько-Ачинського басейну - 0,2 (для березовських - 0,5); для торфу - 0,15; Екібастузьку вугілля - 0,02; інших вугілля - 0,1; мазуту - 0,02; газу - 0,0;
- частка оксидів сірки, що уловлюються в золоуловителями, приймається рівною нулю для сухих золоуловителей, для мокрих - залежно від лужності орошающей води.
При наявності в паливі сірководню розрахунок викидів додаткової кількості окислів сірки в перерахунку на SO2 ведеться за формулою
, (1.3)
де - вміст сірководню в паливі,%.
. Розрахунок викидів окису вуглецю в одиницю часу (т/рік, г/с) виконується за формулою
, (1.4)
де В - витрата палива, т/рік, ТМ3/рік, г/с, л/с;
CCO - вихід окису вуглецю при спалюванні палива, в кг на тонну або на тис. м3 палива. Розраховується за формулою
; (1.5)
q3 - втрати тепла внаслідок хімічної неповноти згоряння палива,%;
R - коефіцієнт, що враховує частку втрати тепла внаслідок хімічної неповноти згоряння палива, обумовлену наявністю в продуктах неповного згоряння окису вуглецю, приймається для твердого палива - 1,0; газу - 0,5; мазуту - 0,65;
- нижча теплота згоряння натурального палива, МДж/кг, МДж/м3;
q4 - втрати тепла внаслідок механічної неповноти згоряння палива,%.
При відсутності експлуатаційних даних значення q3, q4, приймаються за таблицею 1.2.
Орієнтовна оцінка викиду окису вуглецю MCO (т/рік, г/с) може проводитися за формулою
, (1.6)
де KCO - кількість окису вуглецю, що утворюється на одиницю тепла, що виділяється при горінні палива, кг/ГДж; приймається по таблиці 1.1.
4. Розрахунок викидів оксидів азоту.
Кількість оксидів азоту (в перерахунку на NO2), що викидаються в одиницю часу (т/рік, г/с), розраховується за формулою
, (1.7)
де B - витрата натурального палива за аналізований період часу, т/рік, тис. м3/рік, г/с, л/с;
- теплота згоряння натурального палива, МДж/кг, МДж/м3;
- параметр, що характеризує кількість оксидів азоту, що утворюються на 1 ГДж тепла, кг/ГДж;
b - коефіцієнт, що враховує ступінь зниження викидів окислів азоту в результаті застосування технічних рішень.
Значення визначається за графіками (рис. 1.1 і 1.2) для різних видів палива в залежності від номінального навантаження котлоагрегатів. При навантаженні котла, що відрізняється від номінальної, слід помножити на або на,
де Qн, Qф - відповідно номінальна і фактична теплопродуктивність, кВт, Гкал;
Dн, dФ - відповідно номінальна і фактична паропродуктивність, т/ч.
Якщо є дані за змістом окислів азоту в димових газах (%), то викид (кг/рік) обчислюється за формулою
, (1.8)
де - відомий зміст окислів азоту в димових газах, об. %.
Значення (мг/м3) для малопотужних котлів наведені в таблиці 1.3.
V - об'єм продуктів згоряння палива при a yx, м3/кг;
; значення для деяких палив дані в таблиці 1.4. Для газоподібного палива визначається за даними таблиці 1.5.
B - витрата палива, т/рік, тис. м3/рік.
Для розрахунку вмісту окислів азоту при спалюванні мазуту і газу на стадії проектних розробок рекомендується наступний метод.
Необхідними вихідними даними для розрахунку вмісту окислів азоту є:
bГ - витрата палива на пальник, кг/с для мазуту, м3/с для газу. Якщо витрата на пальник відомий в т/год або в 1000 м3/ч, то ця величина ділиться на 3,6;
dГ - діаметр амбразури пальника (вільне перетин), м;
a г - коефіцієнт надлишку повітря в пальнику;
а також інформація про наявність або відсутність підігріву повітря, що подається на горіння.
Рис. 1.1.- Залежність від теплової потужності котлоагрегату для різних палив при Q від 0 до 100 кВт (а) і Q від 100 кВт і більше (б)
- природний газ, мазут; 2 - антрацит; 3 - буре вугілля; 4 - кам'яне вугілля
Рис. 1.2 - Залежність від паропродуктивності котлоагрегату для різних палив
- природний газ, мазут, 2 - антрацит, 3 - буре вугілля, 4 - кам'яне вуг...