м власником і директором, чоловік вклав у його будівництво і розвиток значні кошти, взявши кілька банківських кредитів.
До речі, ці кредити і послужили причиною укладання договору. Оскільки в період дії законного режиму майна подружжя банк приймав рішення про видачу кредитів тільки за наявності договорів поруки подружжя позичальника, зазначені договори дружина Б. періодично підписувала, але постійно відчувала при цьому нервові стреси, оскільки побоювалася, що їй доведеться нести субсидіарну відповідальність своїм майном у разі неповернення чоловіком отриманих фінансових коштів. Не бажаючи виступати далі поручителем за зобов'язаннями чоловіка, позивачка і запропонувала йому в 2001р. (При його черговий намір отримати необхідний для розвитку підприємства кредит) укласти шлюбний договір з встановленням режиму роздільної власності.
На момент укладення шлюбного договору акції спірного підприємства, незабезпечені майном, були неліквідними. Пакет же акцій, що належить дружині до моменту укладення шлюбного договору, завжди мав високі котирування на фондовому ринку. Позивачка шляхом укладення шлюбного договору перевела свої акції в режим роздільної власності, одноосібно володіла ними, а потім до моменту подачі до суду позову справила їх відчуження. Чоловік же до моменту подачі позову повністю повернув банку всі отримані гроші, підприємство стало приносити чималий прибуток і виявилося для дружини фінансово привабливим.
Таким чином, для чоловіка було необхідно зберегти дію шлюбного договору і режим роздільної власності на належні йому 100% акцій підприємства, а для його дружини збереження шлюбного договору стало невигідним.
Незважаючи на те, що позовна заява була прийнята суддею до розгляду та відбулося кілька засідань, було заявлено клопотання про залишення позовної заяви позивачки без розгляду (абз.1 ст.222 ЦПК РФ), так як нею ні дотримано встановлений федеральним законом досудовий порядок врегулювання спору, передбачений п.2 ст.452 ГК РФ. Крім цього, в якості аргументу послалися на п.60 Постанови пленумів ЗС РФ № 6 і ВАС РФ № 8 від 1 липня 1996 р. "Про деякі питання, пов'язані із застосуванням частини першої ДК РФ", в якому зазначено, що " суперечка про зміну або розірвання договору може бути розглянутий судом по суті тільки в разі подання позивачем доказів, що підтверджують прийняття ним заходів з врегулювання суперечки з відповідачем, передбачених п.2 ст.452 ".
Вимога дружина про зміну або розірвання шлюбного договору може бути заявлено до суду лише після отримання відмови другого з подружжя на пропозицію змінити або розірвати шлюбний договір або неотримання відповіді у строк, вказаний у пропозиції чи у шлюбному договорі , а при його відсутності - в 30-денний термін (ст.452 ЦК України).
...
