х), діють як новатори. Галузі ж традиційного російського високотехнологічного сектора (наприклад, авіабудівні підприємства, автобудування і ін) опинилися на межі втрати унікального науково-технічного та інноваційного потенціалу. Міжнародне співпраця не є основою для підняття технологічного рівня вітчизняних виробників до вимог світового конкурентного ринку.
Доцільно виділити особливо важливий з точки зору впливу на стійкість темпів зростання сектор наукоємних і високотехнологічних галузей і виробництв як окремий пріоритетний об'єкт фінансування та державного регулювання. Розвинені країни давно змінили структуру економіки, сформувавши сектор бистроразвівающихся наукоємних та інноваційних галузей. А галузева структура російської економічної системи залишається в принципі незмінною з середини ХХ в., якщо не брати в розрахунок розширення номенклатури та диверсифікацію ряду галузей машинобудування і послуг.
3.4 Перспективи російської економіки
У сформованій ситуації існують дві можливі стратегії економічної політики, що визначають альтернативні траєкторії майбутнього розвитку країни.
Перша реалізовувалася досі по принципам В«Вашингтонського консенсусуВ», застосовуваним в цілях підготовки країн, що розвиваються для вільного руху міжнародного капіталу. Друга виходить з національних інтересів і грунтується на створенні максимально сприятливих умов для відновлення і розвитку вітчизняного науково-виробничого потенціалу і підйому народного добробуту.
Цим двом стратегіям відповідають і два сценарії майбутнього розвитку країни. Перший полягає в продовженні сформованих тенденцій деградації науково-виробничого та інтелектуального потенціалів країни та її остаточного перетворення на сировинну периферію світового ринку з дезінтегрували і контрольованою ззовні економікою, деморалізованим населенням і розпалися на антагоністичні групи суспільством. Другий передбачає швидке відновлення наявного науково-виробничого потенціалу та його подальший розвиток на основі активізації конкурентних переваг російської економіки і її модернізації шляхом широкого впровадження сучасних технологій, поєднуючи швидке зростання виробництва, інвестицій, оплати праці і якості життя населення.
Вибір стратегії зумовить майбутнє розвиток країни на багато десятиліть. Це пов'язано з особливостями структурних змін світової економіки і нинішнього стану науково-виробничого потенціалу країни, Якщо зараз він дозволяє при відповідній економічній політиці вийти на високі (10% на рік) темпи зростання промислового виробництва за рахунок завантаження та модернізації наявних виробничих потужностей, то через кілька років стрімке вибуття застарілого обладнання і знецінення вивезеного за кордон капіталу створять ресурсні обмеження для економіки. При цьому якщо зараз є об'єктивні можливості за рахунок різкого нарощування інноваційної активності в ключових напрямках вийти на траєкторію випереджаючого розвитку, то через кільк...