на впливати на його змістову відповідність реферованих документу.
Семантично еквівалентним є реферат, що включає всю інформацію по першоджерела. Однак такого реферату бути не може, так як реферування обов'язково пов'язане з втратою інформації.
Ці втрати підрозділяються на три групи:
. Втрати навмисні, виправдані (коли заради стислості реферату свідомо відмовляються від частини інформації першоджерела, як правило ця інформація несуттєва).
. Втрати навмисні, невиправдані (референт в силу суб'єктивних поглядів або незгоди з автором нехтує важливими в наукових і практичних відносинах відомостями).
. Втрати ненавмисні, невиправдані (наслідок помилок, допущених через нерозуміння).
Смислове відповідність реферату першоджерела оцінюється методом порівняння їх за основними смисловим аспектам.
Смислові аспекти, що заслуговують відображення в рефераті можуть бути наступні:
. Для описових текстів (для технічних наук)
· предмет опису
· його призначення
· область застосування
· ким і де розроблений
· конструкція
· технічні та експлуатаційні характеристики
· ефективність використання
· економічні дані
. Для оповідних (гуманітарних)
· предмет, подія, явище
· його характеристика
· час і місце дії
· умови подій
· результат
· висновки
Аналіз структури реферату
Реферат складається з трьох частин:
· заголовочная
· власне-реферативна
· довідковий апарат
Заголовна - складається з заголовка і бібліографічного опису першоджерела. Назва реферату не збігається з заголовком реферованих документа. Якщо заголовок реферату збігається з заголовком першоджерела, а також у випадку з іноземними першоджерелами, бібліографічний опис наводиться повністю слідом за заголовком реферату. При цьому заголовок реферату пишуть російською мовою, а бібліографічний опис першоджерел мовою оригіналу, а потім російською.
Власне-реферативна частина - включає в себе основну інформацію, що отримується шляхом аналітико-синтетичної переробки змісту першоджерела. Однак поряд з текстом, вона може містити формули, таблиці, ілюстрації. Важливий для редакторської оцінки питання - з чого починати виклад власне-реферативної частини. У рефераті з суспільних наук, культурі, мистецтву, в початок реферату вводяться довідкові відомості, в природничих науках починають з назви розв'язуваної проблеми, наукової задачі, теми. Для рефератів, в яких описуються вироби, технологічні процеси, методи дослідження, характерним є початок, в якому вказується призначення предмета опису.
При оцінці обсягу власне-реферативної частини, редактор спирається на ГОСТ 7.9-95. Реферат і анотація з цього ГОСТу повинна мати обсяг до 850 знаків.
Довідковий апарат - до нього відносять індекс УДК, шифр реферату, довідки про наявність таблиць та ілюстрацій, примітки референта або редактора.
Робота редактора над мовою і стилем
Застосовувана в рефераті термінологія повинна бути стандартизована. Інакше справа з термінами в документах з суспільних наук. Твори за вказаними наукам характеризуються великою термінологічної синонимией і невпорядкованістю термінів. Отже у разі багатозначності термінів, редактору слід роз'яснювати їх щоб показати в якому значенні вони використовуються автором. Термін або беруть у лапки, або вдаються до посилань типу «по термінології автора», «за визначенням такого-то». Великої уваги редактора вимагає оцінка грамматико-стилістичних засобів викладу. Пропозиції повинні бути прості, закінчені, негроміздкі. Іноді замість викладу основних даних обмежуються коротким узагальненням про зміст першоджерела, використовуються фрази типу «докладно описані», «докладно викладені». Безперечно, зайві слова, які на початку реферату дублюють його назву або передують основний текст «в статті розглядається», вступні слова і слова такого типу як «відрізняється тим, що» «зазначено, що» «автор стверджує, ніби» «на думку автора ». Початкова фраза добре виконує свою роль, якщо безпосередньо пов'язана з заголовком реферату, доповнює чи розвиває його.
Велике значення з погляду локанізаціі мови мають нетекстові засоби (формули, таблиці, абревіатури, буквені позначе...
