, бо нейтральна лексика полегшує сприйняття нової інформації, полегшує процес комунікації Стандарт- виняткове і характерна властивість журналів. Переважна більшість журнальних мовних стереотипів мають позитивний або негативний характер .. Впливає функція стилю сприяє формуванню оцінної лексики, оскільки завдання публіциста не тільки повідомити про події, явища, фактах, але і пояснити їх, дати їм соціальну оцінку, підвести читача до потрібним raquo ; висновків. Газетно-публіцистична мова позбавлена ??умовності і, як я вже говорив, в публіцистиці авторське я виступає відкрито, і ми маємо один стилістичний шар-мову автора. Однак одноплановість публіцистичної мови не ознака бідності останньої. Навпаки, саме в цій властивості полягає її виразність і сила. Про що б ми не говорив публіцист, в структурі прямо виражається його голос raquo ;, оцінка емоції, хід думок, захопленість, схвильованість темою. Активність авторської позиції робить публіцистику потужним засобом впливу. Використання мовних засобів визначається багато в чому їх соціально-оцінними якостями і можливостями з точки зору ефективного і цілеспрямованого впливу на масову аудиторію.
Для публіцистичного стилю характерні чергування стандарту та експресії, логічного і образного, оцінного та доказового, економія мовних засобів, дохідливість, лаконічність, послідовність викладу при інформативній насиченості. Звідси характерні для публіцистичного стилю оцінність, заклично, полемічність. Публіцистична мова покликана передусім впливати на маси, тому вона максимально враховує інтереси читачів. Важливою особливістю мови журналів є його загальнодоступність, комунікативна значимість.
. 2 Публіцистична лексика
Властивість з'єднання протилежної найяскравіше проявляється в лексиці публіцистичного стилю:
це вживання стандартних, штампованих слів і фраз: відіграла ключову роль, людський фактор, шляхи вирішення, економічний зміст, досягти поставлених цілей, стикатися з проблемами, експортувати;
- використання експресивних, виразних, емоційних мовних засобів: уособлень ( земля йде з-під ніг, провали проковтують автобуси, жвавий перехрестя ), метонімій (< i align="justify"> права рука президента, кишенькові структури ), метафор ( гора книг, сланцева революція, сіль статті, теплий прийом ). Публіцистика емоційна, дієва, виразна, але публіцист не малює дійсність, а прямо і відкрито агітує, переконує, пропагує. Тут убежденіе- первинно, воно виражається в слові, його значенні, емоційних відтінках raquo ;. Журнали гостро потребують експресивних засобах, але ця експресія носить соціальний характер, вона целенаправлена, оціночна. Метафори тут використовуються не стільки для образності, скільки для створення оціночного ефекту, позитивного або негативного. Зазвичай метафоризації піддаються поняття, важливі в ідеологічному, економічному відношенні: електричні річки, хліб промисловості;
- поєднання слів, що відносяться і до книжкової та до розмовної лексики: вітчизна-беспредел; помисли-розбирання; соціалізація-бідолага;
вживання суспільно-політичних слів: влада, депутатський мандат, конституційне посилення, кремлівські чиновники; запозичених слів: президент, прес-служба, інтерв'ю, куратор, консалтинг, моніторинг ; різних економічних, політичних, філософських термінів, які переосмислюються і отримують публіцистичну забарвлення: стратегічний напрям, глава держави, оплот стабільності, понижуючий диференціал. Адже на відміну від інших стилів літературної мови в публіцистичному переконання виступає як головна функція мови, причому воно має агітаційний характер. Це проявляється насамперед у виборі мовних засобів. А так як питання, які тлумачаться публіцистикою, мають політичний зміст, політичне забарвлення, то і вибір мовних засобів носить усвідомлений, цілеспрямований характер. Вживання слів, які пов'язані з виразом ідеологічних понять, не може не відчувати на собі вплив соціальних груп, класів, що вкладають різний зміст, різні оцінки в одні й ті ж слова;
- вживання так званих газетізмов, професійній журналістській лексики, неологізмів: мєдвєдівська четирёхлетка, апарат президента, Путін 3.0., арбітрабельності, дефолт, дежавю, думец ;
Для журналів не характерні, хоча й можливі, вузькоспеціальні слова і вирази, діалектизми, арготизми, поетізми, варваризми, індивідуальні неологізми, тобто виключається все, що може викликати труднощі в розумінні повідомлення.
. 3 Морфологічні засоби публіцистичного стилю
Своєрідністю відрізняют...
