рилися нові, післявоєнні бази у Калінінській області та Естонії, в 1947 р. - в Краснодарському краї, в 1948 р. - у Бахчисараї, Ленінградської області.  З кожним роком зростала число туристських установ.  У цей час широке поширення отримав спортивний, самодіяльний, сімейний і дитячий туризм.  З метою розвитку молодіжного міжнародного туризму червні 1958 р. утворилося міжнародне молодіжне бюро "Супутник".  Бюро займалося питаннями обміну молодіжними групами СРСР з іншими країнами.  Однак у період з 1960 по 1970 року в закордонні поїздки виїжджали лише 0,4% громадян СРСР.  На початку 1960-х років стала активізуватися туристська діяльність.  Тому організовувалися Поради з туризму, які розробляли й освоювали туристські маршрути.  Під багатьох великих містах створювалися бюро подорожей та екскурсій, що працювали спочатку тільки з орендованими транспортними засобами (автобусами, поїздами, теплоходами).  З 1960-х років набув поширення туристсько-екскурсійний відпочинок у вихідні та святкові дні, організовувалися залізничні подорожі.  Всі види туристської діяльності в країні розвивалися за підтримки держави і профспілок.  Туристські подорожі організаційно-централізованого періоду стали однією з найбільш популярних форм відпочинку радянських громадян.  Розвитком планових туристських подорожей займався Центральна рада з туризму та екскурсій.  Він випускав путівки на маршрути, що мають статус Всесоюзних.  Маршрути, що знаходяться у віданні республіканських, крайових і обласних рад по туризму та екскурсіях, ставилися до місцевих.  У 1960-ті роки профспілковими туристсько-екскурсійними організаціями були розроблені лінійні, кільцеві і радіальні маршрути. Планові маршрути, що починаються в одному місті і закінчуються в іншому, носять назву лінійних.  Якщо маршрут починався і закінчувався в одному і тому ж місці, він називався кільцевим.  Багато планових маршрутів відносилося до радіальним, коли туристи весь період відпочинку знаходилися на одній і тій же базі, в туристському готелі чи пансіонаті, здійснюючи екскурсії і нетривалі походи з ночівлями туристських притулках.  Поряд з плановим туризмом розвиток отримав самодіяльний туризм, що організовувався туристської групою з маршрутами, розробленим самими учасниками, починаючи від нескладних походів вихідного дня до спортивних походів вищих категорій складності.  Також існували маршрути з активними способами пересування: пішохідні, лижні, водні, велосипедні, кінні.  Крім відновлення зруйнованого війною туристського господарства, розвитку різних видів туризму організаційно-централізований період також характеризується наступними рисами: створення матеріальної бази для рекреаційного туризму (будинки відпочинку, санаторії, піонерські табори); лімітування зовнішнього (виїзного) туризму.  p> Адміністративно-нормативний період характеризувався швидкими темпами розвитку соціального туризму і в той же час ще більш швидким відставанням якості обслуговування від стандартів індустрії туризму західних країн.  Розвиток туризму в цей період відбувалося відповідно планами, виконання яких було обов'язково.  Вони розроблялися на тривалі терміни (5-10 років) і затверджувалися вищими органами з туризму.  Нормативні показники планів, які бралися за основу при розвитку туристської індустрії і обслуговування, підлягали жорсткому контролю.  Туризм використовувався як засіб виховного впливу на молоде покоління. Так, в 1970-х роках проводилися всесоюзні походи і експедиції школярів і молоді.  Цілі таких масових туристських підприємств складалися у вихованні патріотизму, екскурсійно-краєзнавчій роботі, спортивному тренуванні і загартуванню.  З цього часу почали впроваджуватися нові форми відпочинку: деякі турбази стали приймати батьків з дітьми.  Збільшився асортимент туристських послуг у туристських господарствах.  Центральна рада з туризму та екскурсіях (так він став називатися з 1969 р.) відкрив Центральні туристські курси підвищення кваліфікації туристсько-екскурсійних працівників і Центральне рекламно-інформаційне бюро "Турист", яке випускало методичну літературу по туризму та екскурсійній справі.  Величезна увага зверталася на благоустрій діючих туристських готелів, баз, кемпінгів.  Туристсько-екскурсійне справа перетворилася на велику галузь обслуговування населення, міцно увійшло в побут радянських людей.  Отримали розвиток маршрути для батьків з дітьми, організовувалися транспортні подорожі: теплохідні (річкові та морські), залізничні та авіаційні.  У жовтні 1980 р., в постанові Центрального Комітету КПРС, Ради міністрів СРСР і ВЦРПС "Про подальший розвиток і вдосконаленні туристсько-екскурсійної справи в країні ", були визначені наступні завдання: створення комфортабельних туристських установ цілорічної дії, розширення обсягів туристського обслуговування громадян, т.к.  їх зростаючі потреби задовольнялися не повною мірою, створення туристської індустрії, підвищення якості обслуговування, вдосконалення видів і форм наданих послуг.  У перспективних планах будівництва перевага віддавалася...