Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Новые рефераты » Анестезія в експериментальних тварин

Реферат Анестезія в експериментальних тварин





вують широкий набір лікарських засобів, традиційних для клінічної анестезіології. З практичної точки зору найбільш важливі відомості про оптимальних дозах препаратів для премедикації, вступної та основної анестезії у певного виду тварин. p> Атропін широко використовують для премедикації. В цілому дія атропіну на тварин аналогічно його ефекту у людини. Він пригнічує салівацію і секрецію носоглоткового слизу, розширює бронхіоли, дає позитивний хронотропний ефект, швидко всмоктується при підшкірному введенні, надає досить широке терапевтичну дію. Дрібні ссавці менш чутливі до атропіну, ніж великі тварини і осіб

Морфін в експериментальної анестезіології використовують для премедикації. У більшості тварин він викликає ейфорію, дає седативний ефект. Аналгетичну властивості морфіну різні у тварин різних видів [Мозгов І.Є., 1979]. Препарат легко всмоктується з підшкірної жирової клітковини. Можливо внутрішньом'язове введення його. У деяких тварин дію морфіну має специфічні особливості. Так, у кішок легко виникає передозування, що супроводжується картиною В«Маніакального порушенняВ»: загострюються зір, слух, дотик, потім виникає занепокоєння, зростають рухливість і агресивність. Слідом за цим чутливість знижується, розвиваються судоми, які є провісниками загибелі тварини.

У собак морфін поряд зі зниженням больової чутливості викликає посилення салівації, блювоту і дефекацію, що обумовлює доцільність його введення за 30-40 хв до майбутньої анестезії. Таким чином, з одного боку, морфін забезпечує швидке і добре контрольоване спорожнення шлунка і кишечника, що страхує від блювоти і регургітації при вступній анестезії. З іншого боку, препарат може викликати швидке зневоднення, метаболічний ацидоз і депресію дихання. Негативні властивості морфіну можна дещо послабити поєднаним застосуванням атропіну. Проте використання морфіну в експериментальній анестезіології, особливо в якості компонента для підтримки загальної анестезії, слід обмежувати [Гиммельфарб Г.Н., 1984]. В якості антагоніста при передозуванні морфіну використовують налорфін або аналогічні препарати.

Промедол можна включати в схему премедикації кішок і собак замість морфіну. Препарат менш токсичний, у меншій мірі пригнічує дихання, однак має більш слабкими анальгетическими властивостями. Може вводитися підшкірно, внутрішньом'язово і внутрішньовенно.

Досить широке поширення в сучасній експериментальної анестезіології отримав метод нейролептаналгезии, препарати для якої можуть використовуватися як у якості премедикації, так і для підтримки загальної анестезії у різних тварин. Як правило, фентаніл та дропе-рідол вводять одночасно. У великих тварин, якщо планується ШВЛ, здійснюють внутрішньовенне введення. У дрібних тварин препарати для нейролептаналгезии можна застосовувати внутрішньоперитонеально з збереженням спонтанного дихання. Показано, що використання для премедикації у собак з масою тіла від 18 до 25 кг фентанілу в кількості 6-8 мл 0,05% розчину і дроперидола в кількості 8-10 мл 0,25% розчину забезпечує виражений седативний ефект без істотних порушень дихання і кровообігу, але аналгезія при цьому виражена помірно [Гиммельфарб Г.Н., 1984]. Введення фентанілу без дроперидола викликає у собак небажані зміни гемодинаміки малого кола.

Аміназин у тварин дає нейролептичний ефект (розслаблення скелетної мускулатури, зниження реакцій на зовнішні подразнення, больовий і тактильної чутливості, сон). Однак, як і у людини, у більшості експериментальних тварин після введення аміназину розвиваються тахікардія і артеріальна гіпотонія. Препарат використовують для премедикації у різних тварин - кішок, собак, свиней, травоїдних, причому останні найбільш чутливі до нього. Седативний ефект аміназина посилюється при комбінуванні з антигістамінними препаратами. Однак негативний вплив на гемодинаміку обмежує використання аміназину, особливо у ослаблених, виснажених і старих тварин.

Діазепам в останні роки знайшов застосування як для премедикації, так і для вступної анестезії у собак. Внутрішньовенне введення 5-10 мг препарату супроводжується зниженням артеріального тиску (не більше 15% від вихідного) при практично незмінених частоті серцевих скорочень, хвилинному і ударному обсягах серця [Бунятян А.А. і ін, 1983]. У ряді випадків після внутрішньовенного введення діазепаму можна зробити інтубацію трахеї без додаткового введення барбітуратів і міорелаксантів [Гиммельфарб Г Н 1984]. p> В експериментальній анестезіології для індукції в анестезію різних тварин широко використовують похідні барбітурової кислоти. Переваги і недоліки цих препаратів, виявлені при клінічних дослідженнях, характерні і при використанні в експерименті.

Етамінал-натрій (Пентобарбітал) використовують як у дрібних тварин (Внутрішньом'язово, інтраперітонеально, внутрішньочеревно), так і у великих (як правило, внутрішньовенно). У собак зазвичай використовують 6,5-7% розчин пен-тобарбітала. В ...


Назад | сторінка 3 з 6 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Доместікаціонние зміни у тварин. Перспектива одомашнення нових видів твари ...
  • Реферат на тему: Соматичні хвороби тварин - гастрити у собак
  • Реферат на тему: Формування уявлень у дітей дошкільного віку про різноманіття світу тварин т ...
  • Реферат на тему: Походження різних видів тварин, що населяють землі сільськогосподарського к ...
  • Реферат на тему: Сучасні лікарські препарати, що застосовуються при маститах у тварин