забороняють філософські книги або умоглядні вчення. Прикладом цьому, може служити історичний факт заборони церквою вчення Аристотеля, нібито побоюючись появи еретізма. Так, наприклад, в 1210 і 1215 роках вийшов указ Папи Інокентія про заборону метафізики Аристотеля. Також відомо, що верховенство розуму, так би мовити, збивало з ніг вплив церкви. [13]
Араби ж вивчали древню східну і грецьку філософію, але до Платона і Аристотеля мали окремий підхід. Вони перевели відома праця Платона В«ДержаваВ», також були переведені великі твори Аристотеля. Потрібно сказати, що араби дізналися Платона і Аристотеля через їхні твори, а також вивчаючи висловлювання попередніх істориків про них, на прикладі Хунайн б. Исхака і його твори В«Навадір ал-фалясіфа уа ал-хукама В»(Рідкісні філософи і мудреці). [14]
Ісламська філософія має особливість узгодження (між думками філософів). Узгодження між одними філософами та іншими.
Фарабі має певну точку зору про узгодженість. Він упевнений в цілісності філософії, а також у тому, що великі філософи повинні мати точку дотику, якщо мета їх усіх полягає в істині. Немає сумніву в тому, що Платон і Аристотель вожді філософії, засновники її фундаменту, докладно викладалися про неї, і не можливо представити їх в незгоду. Фарабі, однією з поставлених перед собою завдань, визначив, у міру своїх можливостей зібрати [усі точки дотику] між Платоном і Аристотелем. p> Також мусульманські філософи працювали над узгодженням між переказом і розумом. З повною упевненістю можна стверджувати, що всі мусульманські філософи від ал-Кіндій до Ібн Рушда займалися саме цим узгодженням, використали весь свій потенціал. Це старання було лептою у поширенні філософії, і її входження всередину інших ісламських наук.
Ісламська філософія тісно пов'язана з наукою.
Філософія доповнює науку і навпаки. Мусульманські філософи всі науки, що стосуються мислення, приписують до філософії і навіть називають В«'улум аль-фалсафа уа аль-Хікма В»- наука філософії і мудрості. [15] За допомогою її вирішують проблеми природи і того, що за нею. Цьому приклад твір Ібн Сини В«Кітаб аш-Шифа "(Книга лікування), найбільша арабська енциклопедія, яка складається з 4-х частин: логіка, природа, математика і теологія. [16]
Всі мусульманські філософи, по-перше, вчені, а потім філософи. Той же ал-Кіндій віддавав перевагу математики та природі. Він стверджував, що людина не може бути філософом, якщо він не вивчав математику. У період європейського ренесансу він вважався одним з дванадцяти апостолів мислителів у світі. Ібн Сіна, на скільки він бездоганний у медицині, на стільки ж він сильний у філософії.
У дійсності, з точки зору ісламу, природа і математика дуже міцно пов'язані з філософськими пізнаннями, і не можна уявити одного без іншого. [17] Тут можна привести в приклад вченого Абу Бакр ар-Разій. Найбільший медик середніх віків, що відрізняється глибоким мисленням, здатним розпізнати хвороб...
