льки для виходу з криз, а й для їх запобігання, а також для захисту підприємців і громадян від наслідків спадів в економічному розвитку.
Розглянемо поняття державного антикризового регулювання у різних авторів.
Так, Каймакова М.В. вважає, що державна політика у сфері регулювання кризових ситуацій полягає у виробленні та реалізації стратегії розвитку держави і суспільства, спрямованої на подолання кризових ситуацій і забезпечення рівноважного стану інститутів економічної системи та державної системи (влади) [1].
На думку Успенської Л. і Шибанова-Роєнко Е.А., антикризове регулювання - це політика уряду, яка спрямована на захист від кризових ситуацій і запобігання неспроможності підприємств, а, отже, і кожного громадянина країни. Це політика, в рамках якої вибудовуються шляхи для максимального використання науково-технічного потенціалу та для впровадження інноваційних шляхів розвитку в усі сфери діяльності. Також антикризове регулювання має спиратися на попередній досвід не тільки своєї країни, але й на світовий. Розробляти політику антикризових заходів слід на основі знань, отриманих у минулому: які відбувалися кризи, яка ділова циклічність, які саме були викликані наслідки (як негативні, так і позитивні). Адже нерідко криза - це початок нового вектора, зміна застарілих технологій на сучасні. Саме тому необхідна повна діагностика всіх можливих аспектів [2].
Коротков М.Є. зазначає, що антикризове регулювання являє собою систему заходів організаційно-економічного та нормативно-правового впливу з боку держави щодо забезпечення економічної безпеки держави, щодо захисту підприємств від кризових ситуацій, щодо запобігання банкрутств, щодо забезпечення і правовому регулюванню процедур банкрутства [3].
Успенська Л., Шибанова-Роєнко Е.А. виділяють дві основні форми державного регулювання:. Прямі, що припускають під собою безпосередній вплив держави на сукупні попит і пропозиція .. Непрямі, що припускають опосередкований вплив держави. Прикладами прямого впливу можна назвати створення державного сектора, перерозподіл доходів та програмування економіки; прикладами непрямого впливу - відповідна діяльність кредитно-фінансової і податкової систем.
Уряд країни несе відповідальність за події, що, тому саме від державної політики залежить загальна ситуація в державі. Для стабілізації економічної ситуації і зміцнення позицій на міжнародній арені державні органи здійснюють заходи захисту за наступними напрямками: правове (створення правової основи антикризового управління, створення спеціальних органів для контролю та експертиз підприємств у кризових ситуаціях), методичне (моніторинг та аналіз банкрутств підприємств), інформаційне (аналіз та облік платоспроможності підприємств), економічне та адміністративне (методи регулювання економічної діяльності для стабілізації), організаційне (створення умов для мирного, цивілізованого вирішення конфліктних ситуацій), соціальне (захист працівників у разі банкрутства підприємства), кадрове (підготовка фахівців у галузі антикризового управління), екологічне (захист навколишнього середовища). Так як політична та економічна ситуація у світі в цілому і тій чи іншій країні нестабільна, необхідні постійні зміни у встановленій політиці: корекція податкових ставок, внесення змін в існуючі закони, жорсткість заходів з контролю за діяльністю підприємств [2]. ...
