йропсихології і психофізіологією.
Нарешті, слід вказати на співвідношення фізіології ВНД і психофізіології. Вища нервова діяльність (ВНД) - поняття, введене І.П. Павловим, протягом багатьох років ототожнювалося з поняттям психічна діяльність raquo ;. Таким чином, фізіологія вищої нервової діяльності являла собою фізіологію психічної діяльності, або психофізіологію. Добре обгрунтована методологія і багатство експериментальних прийомів фізіології ВНД зробили вирішальний вплив на дослідження в області фізіологічних основ поведінки людини, загальмувавши, однак, розвиток тих досліджень, які не вкладалися в прокрустове ложе фізіології ВНД. У 1950 р відбулася так звана Павловська сесія raquo ;, присвячена проблемам психології і фізіології. На цій сесії йшлося про необхідність відродження павловського навчання. За ухилення в сторону від цього вчення різкій критиці піддався творець теорії функціональних систем П.К. Анохін і деякі інші видатні вчені.
Наслідки Павлівської сесії опинилися вельми драматичні і для психології. На початку 50-х рр. ХХ ст. мало місце насильницьке впровадження павловського навчання в психологію. За твердженням А.В. Петровського (1967), фактично спостерігалася тенденція до ліквідації психології і заміні її павловськой фізіологією ВНД. Офіційно стан справ змінилося в 1962 р, коли відбулося Всесоюзна нарада з філософських питань фізіології вищої нервової діяльності та психології. Воно було змушене констатувати істотні зміни, які відбулися в науці в повоєнні роки. Коротко характеризуючи ці зміни, необхідно підкреслити наступне. У зв'язку з інтенсивним розвитком нової техніки фізіологічного експерименту, і насамперед з появою електроенцефалографії, став розширюватися фронт експериментальних досліджень мозкових механізмів психіки і поведінки людини і тварин. Метод ЕЕГ дав можливість заглянути в тонкі фізіологічні механізми, що лежать в основі психічних процесів і поведінки. Розвиток мікроелектродной техніки, експерименти з електричною стимуляцією різних утворень головного мозку за допомогою імплантованих електродів відкрили новий напрям досліджень у вивченні мозку. Зростаюче значення обчислювальної техніки, теорії інформації, кібернетики і т.д. вимагали переосмислення традиційних положень фізіології ВНД і розробки нових теоретичних та експериментальних парадигм [6, с.164].
Завдяки післявоєнним новаціям істотно змінилася і зарубіжна психофізіології, яка до цього протягом багатьох років займалася дослідженням фізіологічних процесів і функцій людини при різних психічних станах (Хессет, 1981). У 1982 р в Канаді відбувся Перший міжнародний психофізіологічний конгрес, на якому була створена Міжнародна психофізіологічна асоціація і заснований журнал Міжнародний журнал психофізіології (International Journal of Psychophisiology). Інтенсивному розвитку психофізіології сприяв і той факт, що Міжнародна організація по дослідженню мозку проголосила останнє десятиліття ХХ ст. Десятиліттям мозку raquo ;. У рамках цієї міжнародної програми проводилися комплексні дослідження, спрямовані на інтеграцію всіх аспектів знання про мозок і принципи його роботи. Наприклад, в 1993 р при Інституті ВНД і НФ РАН був створений Міжнародний дослідницький центр нейробіології свідомості Світла пляма raquo ;. Переживаючи на цій основі період інтенсивного росту, наука про мозок, і в тому числі психофізіології, впритул підійшла до вирішення таких проблем, які раніше були недоступні. До їх числа відносяться, наприклад, фізіологічні механізми та закономірності кодування інформації, хронометрія процесів пізнавальної діяльності та ін.
Намагаючись уявити образ сучасної психофізіології, Б.І. Кочубей (1990) виділяє три нових характеристики: активізм, селектівізм і інформатівізм. Активізм припускає відмову від уявлень про людину як істоту, пасивно реагує на зовнішні впливи, і перехід до нової моделі людини - активної особистості, що спрямовується внутрішньо заданими цілями, здатної до довільної саморегуляції. Селектівізм характеризує зростаючу диференційованість в аналізі фізіологічних процесів і явищ, яка дозволяє ставити їх в один ряд з тонкими психологічними процесами. Інформатівізм відображає переорієнтацію фізіології з вивчення енергетичного обміну з середовищем на обмін інформацією. Поняття інформації, увійшовши в психофізіологію в 60-і рр., Стало одним з головних при описі фізіологічних механізмів пізнавальної діяльності людини [1, с.237].
Таким чином, сучасна психофізіологія як наука про фізіологічні основи психічної діяльності та поведінки, являє собою область знання, яка об'єднує фізіологічну психологію, фізіологію ВНД, нормальну нейропсихологию і системну психофізіологію. Узята в повному обсязі своїх завдань психофізіології включає три відносно самостійних частини: загальну, вікову та диференційну психофізіологію. Кожна з них має власний предмет вивче...