що вони теж вплинули на потік біженців. В інтерв'ю канадській газеті The Globe and Mail від 14.04.1999 кореспондент Los Angeles Times у Приштині Пол Уотсон говорив про тому, що потік біженців був викликаний як етнічними чистками так і авіа ударами. Сам характер бомбардувань абсолютно не відповідав заявленій завданню. Авіаційні удари завдавалися з великої висоти, їх метою були великі скупчення югославської армії і різні військові і цивільні об'єкти на території Сербії і Чорногорії. Навіть Збігнєв Бжезінський в інтерв'ю Frankufrter Allgemeine від 14.04.1999 говорив В«Чому головнокомандувачу збройними силами НАТО в Європі (Saceur) ще десять днів після початку операції відмовляли в наданні вертольотів, у той час як весь світ міг спостерігати за масове вигнання і дізнався про масові вбивства? Потужне тактичне напад з повітря на наземні війська Мілошевича можна ж було провести вже в перший день нальотів, навіть з ризиком власних втрат В». Мені представляється вкрай малоймовірним, що стратеги НАТО не припускали, що в випадку бомбардувань проти албанського населення будуть проведені масові репресії. Адже за цинічною військової логіці у разі можливої вЂ‹вЂ‹наземної операції НАТО, албанське населення стало б В«п'ятою колоноюВ» всередині СРЮ. Схожої логікою керувалися СРСР і США під час Другої Світової війни, проводячи масові депортації відповідно проти німців і японців. Я не заперечую, що, можливо, кампанія з виселення албанців була спланована до безпосереднього початку бомбардувань, але з моєї точки зору, це швидше за все відбулося після провалу Паризьких переговорів. Це жодною мірою не виправдовує злочину югославської армії в Косово, але, з моєї точки зору, частина провини за початок цих подій лежить на керівниках країн НАТО, які, з моєї точки зору, виконували там завдання негуманітарного характеру. p align=center>
Ставлення держав НАТО до косовської проблеми до 1998 р.
До кінця 1980-х р.р. політика країн НАТО характеризувалася практично повним ігноруванням міжнаціональних протиріч в СФРЮ. Косівська проблема не була винятком. СФРЮ займала важливе положення держави-буфера між протиборчими блоками. Відповідно, дестабілізація в СФРЮ могла стати причиною різкого загострення в регіоні з непередбачуваними наслідками. Більше того, косовська проблема була пов'язана з долею Албанії. А в період існування там режиму Енвера Ходжі, країни НАТО були всіляко зацікавлені зберегти Албанію в В«герметичною упаковці В». p> В умовах краху біполярного світу, політика країн НАТО щодо розпаду СФРЮ відрізнялася крайньою непослідовністю. Адміністрація президента США Дж. Буша проводила досить стриману лінію, виступаючи в цілому за збереження федерації. Країни ж ЄЕС, особливо, сильно зацікавлені в економічних ресурсах балканського регіону Німеччина і Італія, займали значно більш радикальну позицію. Саме Німеччина і Італія в 1991 р. першими визнали незалежність Хорватії та Словенії, легітимізувавши їх як суб'єктів міжнаро...