рі, підпорядковані ідейним змістом та ідейним авторським задачах. У вирішенні головної задачі, яку ставив перед собою Пушкін, коли писав В«Євгенія ОнєгінаВ», - зобразити сучасне життя широко, в масштабах історії - допомагають йому ліричні відступи. У пушкінському романі у віршах вони носять особливий характер.
"Ось, оточений своєю дібровою,
Петровський замок. Похмуро він
недавнього пишається славою.
Даремно чекав Наполеон,
Останнім щастям упоєний,
Москви колінопреклонної
З ключами старого Кремля:
Ні, не пішла Москва моя
До нього з повинною головою.
Чи не свято, не прийомний дар,
Вона готувала пожежа
Нетерпляче героєві. "
Пушкін зображує в романі в основному представників дворянського стану, їх життя показана в романі в першу чергу. Але це не заважає романом бути народним. Важливо не кого зображує письменник, а як зображує. Всі явища життя і всіх героїв Пушкін оцінює з загальнонародної точки зору. Саме цим і заслужив роман Пушкіна назву народного. p> Нарешті, сама форма вільного оповідання, художньо перевірена автором В«Євгенія ОнєгінаВ», мала велике значення в розвитку російської літератури. Можна сказати навіть, що ця вільна форма визначила В«російське особа В»як російського роману, так і творів близьких до роману жанрів.
1.2 Практичний погляд на роман
Поколіннями пушкіністів час дії фабули оповідання визначено кінцем 1819 - початку 1825 р. При цьому в якості першої дати прийнята згадана самим Пушкіним у передмові до першого видання першого розділу роману (1825 р.). При побудові календаря фабули враховано 17-е примітка Пушкіна ("Сміємо запевнити, що в нашому романі час полічиться по календарем "), яке з'явилося, правда, тільки при першому повному виданні роману в 1833 році; примітно, що в цьому виданні передмову із згадкою про 1819 рік було знято і за життя Пушкіна більше не публікувалося. p> Рік народження Онєгіна визначений дослідниками як 1795-й; дуель датується 1821 роком, подорож Онєгіна - 1821-1824 рр.., фінал дії фабули - березнем 1825. Зокрема, такої розмітки дат дотримувався і В. Набоков, яким зазначено, правда, що зміст вірша "Сніг випав тільки в січні "(5-I) не відповідає дійсності, оскільки в ту зиму сніг випав дуже рано (28 вересня в районі Санкт-Петербурга). До жаль, це цікаве спостереження Не стало поштовхом для перегляду битующей концепції. p> Коментуючи вірш 6 строфи Xa з чистовий рукописи 3 глави: "Ламуш і фіжми були в моді", В. Набоков писав: "Ламуш - карткова гра, яка вийшла з моди на початку 19 століття ... Фіжми - тип спідниць, які носили дами в 18 столітті ". Ознаки цієї епохи включені і в канонічний текст п'ятої глави: "І віст, дотепер не забутий" (XXXV); якби святкування іменин Тетяни, під час якого гості грали у віст, дійсно мало місце в 1821 році, то з позиції 1825 (час ведення розповіді) фраза "дотепер не забутий" виглядала б безглуздо: чотири року - занадто малий термін, якому, в контексті моди на карткову гру, може відповідати поняття "дотепер". Використання цього слова свідчить, що мається на увазі набагато більш рання стосовно 1825 році епоха. p> Ю.М. Лотман визначив, що вік Тетяни при знайомстві з Онєгіним (1820 рік) - максимум 17 років, і з цим не можна не погодитися (сам Пушкін писав про це в одному з листів). Тобто, виходить, що при прийнятій у пушкіністіке розмітці дат Тетяна (первісток в сім'ї!) народилася не раніше 1803 року - як мінімум через сім років після того, як її батьки вступили в шлюб. Але таке для Русі не типово. Отже, Тетяна досягла сімнадцятирічного віку і зустрілася з Онєгіним не 1820 році, а ніяк не пізніше 1810. p> Більш точно датувати епоху фабули оповіді дозволяє біографія Зарецького (6-V):
Раз в сьогоденні захватом
Він відзначився, сміливо в бруд
З коня калмицького звалити,
Як зюзя п'яний, і французам
Дістався в полон: драгою заставу! p> Новітній Регул, честі бог,
Готовий знову віддатися узам,
Щоб кожним вранці біля Вері (37)
У борг осушувати пляшки три. p> При цьому "авторське" примітка: "37) Паризький ресторатор "психологічно закріплює у свідомості читача враження, що мова йде про час, коли російська армія переможно вступила в Париж, вигнавши французів з Росії. Але останні три вірша свідчать, що у Парижі Зарецький перебував в якості не переможця, а "в'язня"; знайомство Онєгіна з ним датується, таким чином, періодом, безпосередньо наступним за Аустерліцкім битвою (1805 рік), але не раніше 1807, коли після укладення Тільзітського світу став можливий обмін полоненими (звертає на себе увагу те, як акуратно-неявно подано в тексті стан Зарецького саме як "в'язня", а не як переможця).
Парадокс полягає не тільки в тому, що публікація "Мандрів" на "задвірках" роману нічого не додала до образу Тетяни, і навіть не в тому, що там мова про неї взагалі не йде; справа в тому, що подорож це О...
