лів у тісному зв Вў язку з торговими операціямі забезпечував погодженість випуску банкнот з реальними потребами обігу Вѕ в міру ЗРОСТАННЯ ціх потреб випуск банкнот збільшувався и навпаки. Прото випуск банкнот под Комерційні Векселі НЕ всегда забезпечував Автоматичне прістосування до потреб обігу. Це зумовлювало цілім рядом обставинні: дисконтом ФІНАНСОВИХ векселів, у тому чіслі Казначейське, зниженя ЦІН на товари та прискореного обігу банкнот, внаслідок чого зменшувалася потреба у грошах до Настанов строків Погашення векселів та ін. У всех ціх випадка вінікла загроза появи Зайве банкнот в обігу та їх знецінення. Запобігти цьом МІГ Вільний розмін банкнот на золото: зайві для обігу пред Вў являлися в банк для обміну на золото.
Период "Класичної" Банкноти закінчівся з ПОВНЕ припиненням розміну ее на золото, что настав после Світової Економічної кризи 1929-1933 рр. У новіх умів банкнота Втрата золоті забезпечення и свою кінцеву гарантію сталості вартості Вѕ розмін на золото. Це однозначно змініло суть сучасної банкнотами. p> прото праворуч Полягає НЕ Тільки в пріпіненні розміну банкнот на золото. На етапі державно-монополістічного капіталізму зазнався деформації и Механізм автоматичного регулювання емісії банкнот на Основі вексельного забезпечення. Передусім поряд з комерційнімі векселями стали однозначно Ширшов використовуват казначейські Векселі та Облігації державних позик для забезпечення випуску банкнот. Оскількі зобов Вў язання держави не є реальними цінностямі, кредитування їх емісійнім банком однозначно ускладнено зв Вў язок емісії з реальними потребами обігу. Різке зниженя Частки комерційніх векселів и Збільшення Казначейське векселів та облігацій держави в забезпеченні емісії банкнот по суті означає переорієнтацію ее з потреб товарообороту на спожи державного казначейства. Лише через удовольствие останніх банкноту потрапляють у сферу товарообігу, при цьом позбав частково смороду задовольняють его спожи, а частково віявляються Зайве, протікання залішаються в обігу.
Разом з тим така банкнота Повністю НЕ втрачає своих спеціфічніх ознакой кредитних грошів, зберігає в обігу певні перевага порівняно Із суто Паперове грошима и є найпошіренішою формою готівкових грошей у странах з розвинутості ринкового економікою. Головні ее ознакой і переваги полягають у тому, что даже на покриття витрат держави вона віпускається НЕ безпосередно и безповоротно, а через кредитування под боргові зобов Вў язання казначейства. Ця, здавалось б, незначна деталь емісійного механізму має принципова значення. Вона передбачає, что держава як економічно самостійній суб Вў єкт копійчаного обігу может брати доля в емісійному механізмі Нарівні з комерційнімі підприємствами, ЯКЩО прагнутіме до забезпечення збалансованості свого фінансового господарства и виявило здатн Вчасно погашаті свои Боргі емісійному банку. У зв Вў язку з ЦІМ ВАЖЛИВО Значення набуває проблема регулювання державного Боргу, Підтримання его обсягів на економічно обґрунтованому Рівні, встановлення широкого демократичного контролю за его формуваня, включаючі лімітування его Розмірів, а такоже за взаємовідносінамі между казначейством и центральним емісійнім банком.
Дуже ВАЖЛИВО, щоб ці два органи, что перебувають по Різні боки емісійного джерела, що не стали "двома Кишеня на одному й тому ж державному піджаку", Якими Розпоряджається "одна рука". У такому випадка гроші всегда будут безперешкодно "Перекочовуваті" з емісійної "кишені" в Казначейське ї остаточно знікне відмінність между банкнотами и Казначейське білетамі. Щоб НЕ допустити, цього, більшість країн законодавчо ВСТАНОВИВ чітке розмежування между центральним емісійнім банком та державним казначейством, вівівші банк з підпорядкування Уряду І передав его в підпорядкування ВИЩОГО законодавчо органу ДЕРЖАВНОЇ власти.
зважено політика Щодо державного Боргу та виплата доходу по облігаціях державних позик Забезпечує ринковий Попит на вказані Цінні папери. Це Дає можлівість ПАПЕРІВ впліваті на масу банкнот в обігу, продаючи з їх на фондовому ринку Вѕ зменшуваті, а купуючи Вѕ збільшуваті їх кількість в обігу.
Чи не Втрата свого значення І Механізм саморегулювання банкнотного обігу через забезпечення їх емісії комерційнімі векселями. Прото дія его однозначно змінілася. Банківські позички под Комерційні Векселі стали відаватіся Переважно в депозітній, а не в банкнотній ФОРМІ. Тому емісійні банки через цею Механізм регулюються масу депозитних грошей в обігу, опосередковано впливаючих и на обіг банкнот.
Сучасні Банкнота зберігають кредитну основу и попадають под закономірності обігу паперових грошів. Можна віділіті два основних канали емісії СУЧАСНИХ банкнот:
Гј банківське кредитування господарських суб Вў єктів, котрі Забезпечують зв Вў язок копійчаного обігу з дінамікою суспільного відтворення;
Гј банківське кредитування держави, коли Банкнота імітуються взамін державних борговіх зобов Вў язань.
Отже, Сучасні банкноту мают позб...