чної стійкості, оскільки головними характеристиками соціально-економічної системи є певний урівноважений стан і здатність повертатися до нього у разі збурюючих дій або збереження заданої траєкторії розвитку незалежно від впливу протидіючих сил, а також здатність ефективно використовувати, автономно видозмінювати ресурси свого розвитку, мінімізуючи або не збільшуючи витрати базових, невідновлюваних ресурсів. Формування стійкої соціально-економічної системи має базуватися на певних принципах, головними з яких є: поліпшення якості життя і збереження здоров'я людей; задоволення основних життєвих потреб теперішніх і майбутніх поколінь; боротьба з бідністю, створення раціональних структур виробництва і природокористування; збереження екосистем, захист клімату і озонового шару; гарантування екологічної безпеки; усунення всіх форм насильства над людиною і природою; запобігання воєн, тероризму, екоцид; глобальне партнерство та ін
Отже, можна зробити висновок, що визначення стійкості економічної системи в будь-який з сучасних наукових трактувань не є повним з кількох причин.
По-перше, стійкість такої системи розглядається з позиції можливого негативного впливу на неї зовнішніх сил, тоді як об'єктивна здатність системи протидіяти цим силам часто ігнорується, що породжує неузгодженість між сутністю категорії стійкості і її науковим токуванням.
По-друге, одним із принципів процесу розвитку є неможливість повернення системи до вихідної точки розвитку, що науково узгоджується з принципом незворотності часу. Якщо здатність системи в деякому короткостроковому періоді протидіяти певним зовнішнім впливам і підтримувати параметри свого функціонування в оптимальних межах є позитивним моментом, то схильність стійкої системи до консерватизму і нівелювання зовнішніх впливів, незалежно від характеру та напрями їх дії в рамках еволюційних процесів, - вельми негативне явище . По-третє, категорія стійкості передбачає стабільність чи стійкість параметрів функціонування системи, що включає можливість досягнення деяких граничних показників. А це, у свою чергу, унеможливлює появу ключових моментів еволюції - так званих "точок біфуркації". Крім того, поняття стійкості економічної системи не враховує ряд моментів, пов'язаних з масштабами даної системи, її ринковими позиціями, характером, силою і напрямом впливу на систему зовнішніх сил ринкового середовища, внутрішніх факторів (впливів) і інституціонального середовища. Звідси можна зробити висновок, що сама по собі стійкість не може бути передумовою подальшого розвитку економічної системи. br/>
Таблиця 1. Показники оцінки стійкості економіки країни
