як наявність її у воді може перешкоджати підвищенню рН до необхідної межі. Згідно стехиометрическому розрахунком кількість вільної вуглекислоти становить 1,57 мг на 1 мг заліза (II), що міститься у вихідній воді. br/>
В
Рис. 19.4. Графіки для знаходження K ж CO 2 залежно від t Вє С при щільності зрошення насадки 40 м 3 /(м 2 * г) (а) і 60 м 3 /(м 2 * г) (Б) для кілець 25 * 25 * 3 мм
Отже, сумарне розрахункове кількість вільної вуглекислоти, підлягає видалення з води, може бути визначено за формулою:
В
де С - кількість вільної вуглекислоти, яке-повинно бути видалено з води, мг/л; З Fe - кількість заліза (II) в знезалізнюють воді, мг/л; З поч - початкова концентрація вільної вуглекислоти в знезалізнюють воді, мг/л; З опт - Вміст вільної вуглекислоти, відповідне оптимальному значенню рН = 7,0 при даній лужності води (знаходиться за номограми рис. 19.3), мг/л.
Очевидно, що залишковий вміст вільної вуглекислоти після дегазатора буде:
В
При цьому питання про достатній насиченні води киснем повітря може не розглядатися, оскільки при видаленні з води необхідної кількості вільної вуглекислоти завжди забезпечується її насичення киснем, цілком достатня для повного окислення заліза (І).
В
Рис. 19.5. Графіки для знаходження О”С ср у залежності від С вх і С вих .
Площа поперечного перерізу дегазатор, працюючого з примусовою подачею повітря, визначається виходячи з щільності зрошення насадки 90 м3/(м 2 * г) (для насадки з пластмасових або керамічних кілець). Питому подачу повітря слід приймати рівною 4 м 3 /м 3 .
Значення ДСср при розрахунку дегазатором, застосовуваних для знезалізнення води аерацією, можна визначати за формулою А. А. Кастальского:
(19-7)
в кг/м3; величина До ж знаходиться за графіками рис. 19.6. br/>В
Рис. 19.6. Графіки K ж = f (t) для різних насадок при щільності зрошення 90 м 3 /(м 2 * г)
1 - Для кілець Рашига розміром 25 * 25 * 3 мм; 2 - для гравію середнім розміром 42 мм; 3 - для коксу середнім розміром 43 мм, 4 - для коксу середнім розміром 41 мм
У гл. 1 вказувалося, що сірководневі сполуки, що містяться у воді, можуть складатися з вільного сірководню (H 2 S), гідросульфідні іона (HS ~) і сульфідного іона (S 2 ~). При рН води <5 усі сульфідні сполуки у воді присутні у вигляді вільного сірководню. Тому практично повне їх видалення можливе лише за попередньому підкисленні вихідної води або в тому випадку, коли видалення сірководню об'єднується з видаленням вільної вуглекислоти в циклі Н-Na-кетіонітового зм'якшення або іонітових знесолення води. Без підкислення води з неї можна в...