амі цих катаклізмів оголошувалися
кейнсіанські рецепти
державного регулювання , зумовили неймовірне зростання
державних витрат, утриманської частини населення . Складалося політичне лобі для урізання соціальних витрат. А в обгрунтуванні
державного невтручання головні позиції зайняли представники неолібералізму, монетаризму і теорії "
економіки пропозиції ".
Об'єднуючою ідеєю цих напрямків є віра в саморегулюючу можливість ринкової економіки. Відроджуючи ідеї лібералів класичної школи, неоліберали економічну роль держави зводять до створення найбільш сприятливих умов функціонування ринкової економіки. Захищаючи тезу "конкуренція скрізь - де можливо, держава - де необхідно", вони порівнюють його з суддею на футбольному полі, який не грає безпосередньо, а стежить за дотриманням правил гри. Турбота держави, отже, вироблення порядку і правил гри і контроль за їх дотриманням. Л. Ерхард, ідеолог соціального ринкового господарства, вважав, що в завдання держави не входить безпосереднє втручання, але відповідальним за економічну політику є виключно держава. Монетаристи, зокрема М. Фрідман, вважають, що в принципі існують лише два способи координації економічного життя - централізоване керівництво, поєднане з примусом, і добровільну співпрацю індивідів - метод, яким користується ринок. Тому регулюючі функції монетаристи визнають за ринком. Єдина сфера втручання держави - грошовий обіг. Контроль за грошовою масою в обігу, збереження стабільності грошей - перший пріоритет нинішньої економічної політики держави.
Прихильники теорії " економіки пропозиції" вважають, що державне регулювання, якщо воно необхідне, повинно мати довгостроковий характер і орієнтуватися на стимулювання пропозиції товарів, капіталів і факторів виробництва. Зокрема, для забезпечення сталого економічного зростання рекомендується регулювання пропозиції кредитних ресурсів за допомогою податкової політики. Такі різні погляди на економічну роль держави. При всій їх суперечливості інеспівпаданні можна безперечно відзначити: відмінності стосуються форм і частки державного втручання в економіку. Сучасний ринок неможливий без втручання держави. Ринку притаманні антисоціальні дії і тенденції, що призводять до порушення не тільки мікро-, а й макропропорцій, а отже, до фі...
