иконання поставленого завдання мало констатувати, що цивільне право регулює майново-вартісні та особисті немайнові відносини. Треба відкинути зовнішню протилежність цих складових частин предмета цивільного право і загострити увагу на пошуку загальних властивостей, які дозволяють об'єднати особисті немайнові та майново-вартісні відносини в одній галузі права.
Таким чином, Олексій Гатін вважає, що майнові відносини, які передбачають взаємну оцінку учасниками даних відносин якості і кількості праці, а також, втілюються в тому матеріальне благо, з яким пов'язані ці відносини є предметом Цивільного права. Так само на його думку, в предмет цивільного права входять і особисті немайнові відносини, що припускають взаємну оцінку їх учасниками індивідуальних якостей особистості, що у цих відносинах.
Для того щоб уникнути непорозумінь, потрібно відзначити що оцінний характер мають всі суспільні відносини. Але взаімооценочний ознака носять тільки ті суспільні відносини, кіторие входять в систему цивільного права. Щоб уникнути непорозуміння слід зазначити, що оціночний характер носять всі суспільні відносини. Однак взаімооценочний ознака характерний тільки для тих суспільних відносин, які входять у предмет цивільного права. Присутність даної ознаки і створюють певний принципове єдності всіх майнових і немайнових відносин. Не в залежності від того, в якій сфері життєдіяльності людини вони виникають і який їх суб'єктивний склад.
Так само, варто відзначити, що взаємна оцінка майнових відносин проявляється з вартісній формі, а оцінка немайнові відносин, навпаки, проявляється у формі моральної чи іншої оцінки особистих якостей організацій і громадянина.
При такому співвідношенні оцінок і відносин, можна визначити предмет цивільного права як взаімооценочних суспільні відносини у вигляді майново-вартісних і особистих немайнових відносин.
1.3 Метод цивільно-правового регулювання
Цивільно-правовий метод регулювання, на відміну від предмета, який визначає які суспільні відносини регулює цивільне право, вказує нам на те, як суспільні відносини регулюються правовими нормами. Але не дивлячись на їх відмінності, без двох цих понять неможливо уявити всю цілісність цивільного права, тому, між ними існує тісний зв'язок.
Метод зумовлюється особливостями предмета правового регулювання. Наявність спільного родового властивості, яка властива всім суспільним відносинам, входять у предмет цивільного права, зумовлює і застосування до них єдиного методу правового регулювання.
Суспільні відносини, які становлять предмет цивільного права, носять взаімооценочний характер. Взаємна оцінка учасників суспільних відносин тільки тоді формується правильно, коли існує рівність оцінюють сторін.
Тому майново-вартісні та особисті немайнові відносини повноцінно розвиваються тільки в тому випадку, коли вони регулюються на основі юридичної рівності сторін. Звідси, можна зробити висновок, що в цивільному праві застосовується метод юридичної рівності сторін.
Юридична рівність сторін у цивільному праві означає, що жодна зі сторін у цивільному правовідношенні не може зумовлювати поведінку іншої сторони тільки з займаного нею в правовідносинах положення, як це має місце, наприклад, в адміністративному правовідносинах. Застосування методу юридичної рівності сторін, служить для забезпечення учасникам цивільних правовідносин незалежність і самостійність, дозволяє їм проявляти ініціативу і підприємливість, здійснювати будь-які дії, не заборонені законом, що має надзвичайно важливе значення для розвитку цивільного обороту в умовах ринкової економіки.
Звідси випливає, що цивільне право можна визначити, як сукупність правових норм, що регулює майново-вартісні та особисті немайнові відносини на засадах юридичної рівності сторін.
. 4 Проблеми предмета і методу цивільно-правового регулювання
У своїй роботі, розбираючи предмет і метод цивільного права, я виявила багато питань, на які не дають однозначних відповідей. У більшості випадків це викликано не ясно сформульованим визначенням самих майнових відносин. В одних випадках пишуть, що майнові відносини безпосередньо пов'язані з економічними, матеріальними, виробничими відносинами. В інших же, намагаються відмежувати ці поняття. Така неузгодженість може обґрунтовуватися тим, що матеріальні, виробничі та економічні відносини носять незалежний характер, через що не можуть регулюватися нормами права. Дійсно, людина не може самостійно змінювати закони, за якими складаються ці відносини, але все ж він може або форсувати їх розвиток відповідно до існуючої об'єктивною закономірністю, або навпаки, затримати розвиток цих відносин, що вже не раз повторювалося...