оціальним оновленням, залучає для цього різноманітні сили і резерви суспільства;
відображає збіг інтересів різних соціальних груп. p align="justify"> Досвід показує, що при всіх режимах однопартійна система виявилася нестійкою. Досить швидко вона приходить до труднощів і до кризи, яка супроводжується ідейними, моральними потрясіннями. Єдина партія перешкоджає поділу влади, розглядає будь-яку критику і всяке незгоду зі своїми концепціями і політикою як прояв ворожої діяльності. Населення привчається приховувати свої справжні думки і зовні погоджується з офіційними версіями. Відбувається ослаблення демократичного контролю за владою з боку виборців, вибори набувають формальний характер. Все це порушує сам принцип показності влади, поділу влади, політична система поглинає все громадянське суспільство. Зрештою однопартійність зникає, усуваючи правившую партію, а разом з нею і створені нею для себе політичні структури. Разом з тим, необхідно підкреслити, що більша кількість політичних партій не означає велику ступінь демократичності суспільства. p align="justify"> Сучасний стан політичних партій повно протиріч і труднощів. По-перше, у світі спостерігається падіння впливу партій на маси, особливо комуністичних. p align="justify"> Багато компартії на початку 90х років припинили своє існування або реорганізувалися і змінили назву. По-друге, докорінно змінилися напрямки діяльності комуністичних, соціал-демократичних партій на перше місце вийшли проблеми боротьби за виборців, парламентської роботи; страйку, страйки та інші форми класової боротьби відсунулися на задній план. По-третє, йде інтенсивний пошук шляхів підвищення ефективності своєї політики основне місце приділяється боротьбі за засоби масової інформації, комп'ютерні системи. По-четверте, відбувається спрощення організаційних структур, створюються більш гнучкі системи управління. Багато партій відмовилися від постійного членства, регулярного збору членських внесків, скоротили штатний апарат. Організація сучасної партії повинна бути гнучкою, динамічною, змінюватися в міру зміни політичних умов і політичних завдань партії. Оновлення партій справа нелегка, доводиться враховувати і багаторічні традиції і масштабність самого партійного механізму, що не допускає різкі повороти і зміни. Однак, без суттєвого оновлення немає подальшого розвитку та оновлення партійних форм і правил гри буде продовжуватися. br/>
37. Партійні системи
Залежно від положення політичних партій у політичній системі, взаємодії між ними, типу самих політичних партій складається партійна система, під якою розуміється сукупність всіх політ партій, що діють в даній країні, їх взаємовідносини один з одним.
Партійні системи відображають стійкі зв'язки і відносини партій між собою, відносини їх з державою, суспільством та іншими громадськими інститутами. p align="justify"> В основу типології партійних систем зазвичай кладуться два основних критерії :
характер зв'язків між державою і суспільством (тут виділяють конкурентні та неконкурентні партійні системи);
кількісний характер (однопартійні, двопартійні і багатопартійні системи).
КОНКУРЕНТНІ партійні системи .
Багатопартійні конкурентні системи зазвичай характеризуються такими рисами :
кожна політична партія повинна мати чітку позицію щодо основних питань, яка відмежовує її від інших політичних партій;
така система більш типова для парламентської форми правління;
найчастіше при такій партійній системі одна партія не в змозі перемогти на парламентських виборах і тому змушена йти на компроміс з іншими політичними партіями;
багато політологів вважають, що зміцненню багатопартійної системи сприяє пропорційна виборча система.
У багатопартійної системи в силу перерахованих рис є ряд цілком очевидних достоїнств і недоліків. У дещо спрощеному вигляді це буде виглядати наступним чином : span>
В«+В» багатопартійна система створює основи для полицентризма влади;
В«+В» у громадян великі можливості вибору між програмами;
У цілому така система зручна для тих країн, де устоялися партії, електорат, відносини між партіями (Франція, Італія, Іспанія).
В«-В» багатопартійна система гірше виконує функцію агрегування (узагальнення) інтересів. Наявність багатьох політичних партій призводить до того, що вони починають орієнтуватися на окремі групи громадян і звужують коло вимог для отримання їх підтримки цими групами. p align="justify"> В«-В» виборець, го...