Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Статьи » Сучасний стан призначення кримінального покарання неповнолітнім на прикладі судової практики Республіки Бурятія

Реферат Сучасний стан призначення кримінального покарання неповнолітнім на прикладі судової практики Республіки Бурятія





ле й не міг виникнути.

КК РРФСР 1926 р містив спеціальний розділ про загальні засади кримінальної політики РРФСР. Судячи зі змісту зазначеного розділу, до неповнолітніх мала відношення тільки ст.12 КК. Вона мала ту ж текстуальную форму, що і ч.1 ст.18 КК РРФСР 1922 р .: Заходи соціального захисту судово-виправного характеру не підлягають застосуванню до малолітніх до чотирнадцяти років, щодо яких можуть бути застосовані лише заходи соціального захисту медико педагогічного характеру. До неповнолітніх від чотирнадцяти до шістнадцяти років заходи соціального захисту судово-виправного характеру можуть бути застосовані лише у випадках, коли комісією у справах про неповнолітніх буде визнано неможливим застосування до них заходів соціального захисту медико-педагогічного характеру .

З погляду текстуальної форми, положення ст.18 КК РРФСР 1922 р і ст.12 КК РРФСР 1926 р об'єднує вирішення двох питань:

) про кримінально-правові наслідки суспільно небезпечних дій малолітніх у віці до 14 років;

) про кримінально-правові наслідки зазначених дій неповнолітніх у віці від 14 до 16 років. Проте якість вирішення цих питань в КК РРФСР 1922 р і 1926 р має серйозні політичні відмінності.

КК РРФСР 1926 р відмовився від поняття покарання raquo ;. Було б помилкою твердження, що його замінило поняття заходи соціального захисту raquo ;. Змінився не тільки термін, що позначає кримінально-правову реакцію на злочин. Змінилося кримінально-політичне значення цієї реакції.

У КК РРФСР 1922 р покарання трактувалося все-таки як форма реалізації кримінальної відповідальності за злочин (хоча і непропорційна йому). По тексту і змістом закону вгадувалося відмінність між поняттями покарання і міра соціального захисту raquo ;. Покарання це основна форма реалізації кримінальної відповідальності, що відображає соціально-політичну суть злочину. Заходи соціального захисту альтернативні або допоміжні форми кримінально-правового примусу, які вирішують завдання соціальної адаптації небезпечною для суспільства особистості або забезпечення безпеки суспільства від неї (ст.8 КК РРФСР 1922 р). У цьому контексті ст.18 КК РРФСР 1922 р мала наступний дискурс: Малолітні віком до 14 років кримінальної відповідальності не несуть. Особи від 14 до 16 років несуть кримінальну відповідальність у формі покарання у випадку, якщо до них не можуть бути застосовані заходи соціального захисту .

І все-таки кримінально-політичний сенс цього положення КК РРФСР 1922 р залишається туманним доти, поки не буде з'ясовано питання: чи були заходи соціального захисту формою реалізації кримінальної відповідальності, альтернативної покаранню, або вони трактувалися як окремий від кримінальної відповідальності інститут кримінально-правового примусу? Дати певний відповідь на це питання не представляється можливим.

У період дії КК РРФСР 1922 р при обговоренні проектів Основних почав кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік 1924 і КК РРФСР 1926 р вчені дорікали КК РРФСР 1922 р в політичній непослідовності. Зокрема в тому, що передбачене в ньому поняття покарання є віджилої буржуазної кримінально-правовою формою, що суперечить завданням, які стоять перед радянським кримінальним законом.

Дійсно, згідно ст.5 КК РРФСР 1922 р метою кримінального закону був захист держави трудящих не тільки від злочинів, а й від суспільно небезпечних елементів. Суспільно небезпечними елементами, згідно ст.7 цього КК, визнавалися особи, які вчинили шкідливі для суспільства дії, а також особи, які займаються діяльністю, що свідчить про серйозну загрозу громадському правопорядку raquo ;. Покарання як форма реалізації кримінальної відповідальності, заснованої на укладеному в формальні рамки деликте, дійсно було абсолютно непридатне для вирішення завдання захисту суспільства від небезпечної особистості (та ще в умовах застосування кримінального закону за аналогією ст.10 КК РРФСР 1922 р.).

Дуалізм у законодавчому оформленні категорії покарання (свого роду політична безпринципність КК РРФСР 1922 р, зазначена вченими того часу) дає підстави стверджувати, що ніякої чіткої політичної ідеї про особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в КК 1922 р шукати немає сенсу.

Відмовившись від поняття покарання raquo ;, КК РРФСР 1926 р суттєво змінив кримінально-політичний дискурс положень про кримінальну відповідальність осіб виділених вікових категорій: заходи соціального захисту є універсальною формою не відповідальний, а кримінально-правова примусу, застосовуваного до всіх осіб, як вчинила злочин, так і потенційно небезпечним для суспільства. Так, згідно ст.7 КК РРФСР 1926 р, щодо осіб, які вчинили суспільно небезпечні дії або становлять небезпеку за своєю зв'язку зі злочинни...


Назад | сторінка 5 з 25 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Становлення і розвиток кримінального права в РРФСР жовтня 1917-1922 р
  • Реферат на тему: Освіта РРФСР, Конституція РРФСР
  • Реферат на тему: Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх
  • Реферат на тему: Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
  • Реферат на тему: Регламентація особливостей кримінальної відповідальності і покарання неповн ...